Багато кілометрів ми проїхали разом. Перлинка була майже як частина родини. Вона зʼявилася у дуже важкий момент життя, момент невизначеності, допомога встати на ноги, побудувати нове життя у новому місті. На ній ми забрали нашу собачку маленьким щеням, нею перевозилися речі зі старого дому у 1000 км, на ній мандрували… вона годувала нас, була невибаглива. А ще вона возила купу допомоги, медикаментів, турнікетів, дронів… все що можливо було заради того аби допомогти нашим захисникам.
Але настав час сказати допобачення, ті обставини у яких ми живемо щоденно доводять що неможна відкладати життя на потім, так само як і мрії. І якою б чудовою не була Перлинка, вона ніколи не була моєю мрією. Моя мрія має мати під капотом 2jz… але це вже інша історія