Етап №4: "Покраска"

Отже, наскладавши трохи фінансів, зібравши в кулак волю, нерви, бажання і записавши в блокнот все те, що планував зробити, вирішив я нарешті довести моє авто до нормального вигляду.

А це означало розібрати повністю салон, познімати все ззовні, обклеїти все, що обклеюється і загнати до мого знайомого, в якого і планував малярку.

Набір інструментів + 4 людиногодини + 2 людинокави, пів пачки людиносигарет і тачка людиноматюків=пів гаражу і ціла кімната запчастин (не уявляю навіть, як ця вся купа могла так компактно поміщатися в машині). Тоді я не думав, що то, що розібралось з якихось нещасних 2 години буде потім збиратись аж 2 місяці!

В процесі розбирання довелося записати в блокнот ще з десяток пунктів, які неозброєним оком видно не було.

Серед того всього досить важко далася панель приладів. Видно в інструкції розробники забули дописати, що, крім всього іншого, треба повідкусувати цілу купу дротів, які хтось колись кинув «як зручніше».
Результат того на фото.

Проводка, яка мала бути гарнісінько схована в панелі, і нікому не заважати, висіла так, що якби то побачила людина, яка проектувала даний вузол в ланосі, то в неї напевно був би передінфарктний стан:-)
В всякому разі після побаченого я мусів викурити понаднормові три сигарети і вже хотів то всьо порубати, на щастя правда сокири поруч не виявилось.

Крім того хтось до дверей і до стелі поприклеював «безшумку».

Все б нормально, але той клей відтиратися мав бажання хіба з феном і розчинником, і мені прийшлось тим займатися цілих два дні.

Ще під панеллю приладів (з невідомих нікому причин) хтось приклеїв щось схоже на поролон. Я вже почав думати, що автор цього тюнінгу спеціально хотів якнайбільше пакостей зробити людям, бо інакшого пояснення перебування в даному місці даної безшумки я придумати не можу.

І вже останнюьою краплею були якісь невідомі кронштейни,

до яких, як сказав попередній власник, чіпався багажник на дах (по в першого власника під під'їздом любили його поцупити, і він вирішив проблему радикально — приварив кронштейни). Не знаю хто йому нарадив це зробити, але це явно трапилось після обіду, бо до обіду (себто на тверезу голову) такий дибілізм в голову прийти не може.
Але нічого, очам страшно, а руки роблять. Після жигуля і дев’ятки мені не привикати.

Далі було вибрано колір «авантюрин» (чомусь він мені сподобався), лак, ще пів’ящика грунтовок, шпаклівок, шкірок і всього іншого. І все. Ланос поїхав малюватися.

Далі кілька фото, 2 тижні, після яких я став нарешті трохи щасливішим, бо ланос заблищав, реально заблищав. В планах ще поліровка, але поки що і того хватає по самі вуха.

Ключ в замок, напів відкручена рульова, запаска замість сидіння, трос, знайомий на БМВ попереду і все, через 10 хв авто в мене в гаражі, помальоване, але голе! Без нічого!

Третє, третє блін авто, яке стоїть в мене в гаражі розібране, і в якому теба збирати всьо наново!
Але результат того вартий! Правда нервів попсував я собі добряче.
Далі буде…