Довбані "паребріки" або "да я, своїм заклепочніком"

Якось дуже давно, коли я купляв машину купляв її без крішечки буксировочної петельки одніеї. Читав що це така в них проблема мол солдатики які її тримають дуже хрупкі а іноді і самі по собі губляться. Особливо коли ти "майстер" паркуватися мордою на "паребрики".

Мне це не сильно чіпало, іздив собі і горя не знав, поки якось одного разу після дощу влітку не включив протитуманки і ледь не спалив машину.

Після цого захоплюючого досвіду і діагностики стану протитуманок було принято вольове рішення повитяати не згорівші предохнаітелі від гріха по далі і по ближче до чортової матері. Але від ідеї протитуманок я не відмовився почав по маленьку складати потрібні матеріали для ремонту і якось темним зимнім вечором я здер бампера і почав творити!

Першим ділом я звичайно розібрав протитуманки на складові, виявилося що на дві протитуманки у мене 0 цілих відбивачів, з кращого зліз хром з другого частково зліз алюміній (він був реально дірявий як швейцарський сир). Але це все квіочки у порівнянні з одним пластиковим заматованим з середини склом, хоча і це я переборов.

Знайшовши "нові" відбивачі я не довго думаючи замовив хром плівку для авто, і в тупу поклеїв її в середину відбивача, прогрів у духовці і так наче нічого вийшло, поставив ксенон і добряче зклеїв протитуманки геремтиком крокодил ( люта штука дуже раджу) до речі блоки ксенону теж розібрав і проклеїв тим же герметиком, ним же і приліпив до корпусу щоб не телімпоцалися там самі по собі. 

А ось із кришкою і тріщинами все просто вирішилося, алюміній заклепки болти рояльна петля , трішки спермоклею і взагалі бімба.

Так воно їздило собі і горя не знало аж до січня 24 року, поки не впіймав я йобаний паребрик.... пластикова кришечка надвоє, мордою я загрібаю сніг в машину, зате алюмініевій кришці взагалі фіолетово, прийшлося знімати і повторювати пройдене.

Як завжди попутно я розколотив рідну протитуманку з дифіцитним рідним "скляним" склом, прийшлося лікувати і її.

фото репортаж нижче)