Тракторець. Початок.

Дай Бог кожному таких друзів. Дай Бог таким друзям здоров'я та щастя.

Це було неочікувано. Ми просто розмовляли із моїм ліпшим другом по телефону після мого повернення з Донбасу. Обговорювали деталі бойових виходів, підвозу на позиції хлопців, боєприпасів, харчів та десятки інших задач, що виконуються на "нулю" (місце безпосереднього бойового контакту з ворогом) приватними автівками. Проговорювали про найбільш важливі моменти при такому використанні авто, як Андрій (так звати мого найкращого друга), сказав, що хоче подарувати мені авто, яке буде допомагати в нашій справі.

Сказано - зроблено. Через тиждень він мені прислав перші фотки мого нового "Тракторця".

Правду кажучи, я навіть не очікував, такого подарунка. Це був пікап, який використовувався на фермерському господарстві у Франції. Візуально - з невеликими кузовними дефектами (трохи зім'яте переднє ліве крило, розбита ліва фара та поламаний передній бампер), проте він мав надійний та тяговитий турбодизель, механічну КПП та повний привід, що для моїх задач дуже важливо.

Знайти його виявилось ще тим квестом. Дуже багато машин з потрібними для війни характеристиками вже давно викуплено. А на тих, що з'являються - бариги хочуть нагріти рученятки, тож одразу їх викупають.
16 березня 2023 року я вперше побачив фотки мого майбутнього помічника. А вже 8 квітня, Андрій заїхав до мене на полігон, де і було наше перше знайомство з "Тракторцем".

Але віддавати мені автівку Андрій не став. Подражнив, та забрав в Дніпро на детальну ревізію та дороботки. Але це вже інша історія...