Всесвіт виписує підсрачника

"Життя - це те, що відбуваєтьсяз тобою, поки ти складаєш плани" (Джон Леннон)

"Діла шли не те шоби хуйово, але і нізя сказать, шо хорошо; а потом пішла одна хєрня" (Лесь Подерев'янський)

Так було і з цим дописом, який чекав свого часу понад 3 місяці. За тиждень до новорічної поїдки до міста Лева якісь добродії вночі розбили заднє скло. Нічого не вкрали, навіть не лізли до салону - там і брати, чесно кажучи, нічого крім простої магнітоли та невеличкого набору голівок від топтул. Я про себе подякував, що тепер не доведеться вигадувати, куди притулити 100 баксів премії, і наступного дня вже поставив нове скло. За кілька днів поки курив і милувався обновою, якої не просив, помітив, що дивно світять габарити - з лівого боку не працювала то одна лампа, то інша. При первинному огляді зовнішній вигляд пластини тримача натякнув, що справа може бути не в лампах, тож був зачищений від вапна та іржі, але ефект від цієї процедури був на рівні зеро. Тож вже у Львові за допомогою високих сучасних технологій у вигляді тестера було підтверджено, що однонитковий габарит "все", і проведено його заміну. По поверненню до столиці потихеньку почав просідати рівень антифрізу; огляд на сервісі виявив тріщину в корпусі термостату. Моніторинг під час експлуатації нічого не давав - рідина то витікала, то трималась, тобто поводилася, як психіка пересічного українця у 2024. Я вирішив, що термостат треба замінити, та коли побачив ціну, почав думати про свап на що завгодно крім того FSI.

Деякою мірою я кожен день чекав, що станеться щось ще - і сталося. Один з наступних вечорів був холодним, а небо зоряним, і ті зірочки склалися у просте, як ніж, і таке ж болюче слово: "відпусти".
Деякий час пішов на проходження п'яти кроків до прийняття, найбільш яскравим з них був етап торгу із самим собою. Адже робити тимчасові ремонти - не мій метод, і робити треба нормально, а для цього зараз немає ні часу, ні сил, ні навичок, ні грошей, ні навіть гаража, тож треба купити іншу машину на кожен день, а Сундучка лишити як проєкт вихідного дня. Свапнути мотор, перешити салон, кинути пневму та блискучі ББСи з широкими полками - так красиво і солодко, але не зараз. Потім. А коли то "потім" настане, того ніхто не зна. І весь цей час сплачувати за гараж або лишати під домом, де один раз вже нам допомогли оновити скло... Я був ладен шукати другу, третю роботу, аби це вивезти, але в якийсь момент вирішив, що зараз не найкращий час для втілення своїх мрій і бажань. Тож Сундучок шукає нового власника, а я придбав інше авто, про яке розповім трохи згодом...