Історія покупки. Частина третя. Проблеми з авто

Ну що ж. Я вже щасливий новий власник авто. Документи вишлють за пару днів, вже думаю коли ставати в електронну чергу та який з наявних номерів обрати. Але доля склалася по іншому.

Поки зарядки не має, вирішив позичити у знайомих. Адже роз'єм type 1 доволі поширений і зарядити авто раз в декілька днів зарядне можна взяти. Тому я зконтактувався із знайомим, в якого Шевроле вольт, під'їхав до нього. Спробували зарядити. Авто стартувало зарядку, включався продув батареї. Але потім висвітлювався чек на приборці і струм зникав. Танці з бубнами не допомогли. Трохи грішив, що зарядка з американця і може не підходити на європейку.

Але наступна зарядка від Рено кенго показала такий же результат. Це вже трохи напрягло. В понеділок зв'язався з представниками фірми, але вони мене запевнили що все буде добре, до кінця тижня отримаю зарядне, а у вівторок мені вишлють пакет документів. Запевнили, що оригінальним зарядним все буде заряджатися. 

Тим часом, у групі з електромобілями, мене вже підготували що з автом щось не так. Порадили для певності знайти власника ліфа і спробувати його зарядним. Якщо буде така ж ситуація, значить проблема з авто. Я так і зробив. Правда, у власника ліфа не було оригінальної, а була рідна від Фіат 500е та універсальна. Результат знову був нулевий. Для експериментів дома мені позичили універсальну зарядку.

Цілий вечір танців з бубнами не приніс результату. Прийшло розуміння того, що потрібно звертатися до кваліфікованих працівників і шукати причину. 

Ще залишався примарний шанс, що треба таки рідну зарядку. Закинув запит у групу, у пошуках власника з Вінниці. Тут відгукнувся Дмитро з Луцька, який мені допоміг. У нього певний автопарк таких авто на доставці. Він погодився вислати незнайомій людині зарядку, і буквально через годину після розмови вона вже була у відділенні нової пошти. На наступний день (а це вже була субота), підключення оригінальної зарядки принесло вже знайомий результат. 

При цьому, сертифікат, який мали зробити на фірмі не зроблений. А без сертифікату мені не можуть зробити договір купівлі-продажу. Реально, ситуація вже не райдужна. Починаю брати фірму в оборот.

Менеджер, з яким я мав справу тупо морозиться. Я йому пропоную повернути авто і забрати гроші. Він обіцяє що зарядка буде от-от і все буде нормально. Ну, така ситуація мене не задовольняє. Уважно вивчаю наявні у мене документи. Знаходжу власника авто по документах, зв'язуюся з ним.

У розмові коротко описую ситуацію і повідомляю, що хочу повернути йому його автомобіль. Представник фірми, через яку розмитнювати автомобіль трохи в шоці, але бере паузу для того, щоб розібратися в ситуації. На наступний день у нас відбувається ще одна телефонна розмова, він без проблем погоджується прийняти пижика назад і дати розписку про те, що сторони одна до одної претензій не мають. Оскільки він у відпустці, то це можна зробити за декілька днів, якщо до цього ситуація не вирішиться.

З такими аргументами я беру житомирський офіс в обороти. Мій менеджер вже тупо трубку не бере, мямлить що авто ніхто ще не повертав (хм, значить буду першим). Керівник Житомирської філії класно знімається у відосах з рекламою, а от вирішувати проблеми не вміє/не хоче/не бажає. Не знаю яке з тверджень вірне. Також впав на ігнор.

Через їхню гарячу лінію вийшов на їхнього київського керівника офісу. Ну, з ним хоч трохи попереписувався і поговорив. Правда безрезультатно. Наступний був генеральний директор. Його номер знайшов у відкритих джерелах. Висловив своє незадоволення ситуацією, що склалася. Обіцяв розібратися.

Через два тижні від обіцяного терміну я нарешті отримав рідне зарядне. Розуміючи, що результат буде однаковий, все ж спробував зарядити. Без успіхів.

І знову телефонні переговори. Знову обіцянки привезти авто і далі все вирішувати в судовому порядку. Ще й згадав, як київський керівник обманув мене щодо положень договору. Коли я його на цьому конкретно зловив і попросив вказати конкретний пункт договору, в якому містилася вказана інформація, чомусь він сховав свій язик у дупу і цю тему не піднімав. 

Чесно, був у машинки один плюс, через який я не дуже хотів його повертати, а нагинав щоб ремонтували. Але про нього в кінці.

Прийшов час і авто забрали на ремонт. Правда не стали в чергу, але відремонтували доволі швидко. Десь півтора тижня, це враховуючи що все розписано на 2 тижні на перід. Замінили дві плати на чарджері, перевірили все. Я зі свого боку фірмачів піднапряг щоб оплатили швидше. На наступний день вони вирішили всі фінансові питання і я погнав за авто. Разом розблокував магнітолу. Там з заводу стоїть фірмовий піонер, який доволі пристойно грає. Тому міняти його я не планував ще до моменту купівлі.

По дорозі з Вінниці додому зробив сертифікат.

На наступний після сертифікації мені нарешті вислали документи на автомобіль. Не відкладаючи у довгий ящик, одразу зробив огляд експерта і здійснив реєстрацію авто. Нарешті авто моє не де-факто, а вже й де-юре.

До речі, нюанс який обіцяв відкрити в кінці. У 12 річного автомобіля виявився залишок ємності 93%, що для електромобіля ну дуууже хороший показник. Тому й хотів, щоб його відремонтували. Досвід набув неоціненний при купівлі. Все таки краще купувати через офіційний договір, тоді у фірми-пригонщика є певна відповідальність. Всім добра!