Історія покупки автомобіля. Частина друга

Отже, тиждень я роздумував над запропонованим екземпляром. Серед плюсів я бачив низьку ціну, яка добре підходила під мій обмежений бюджет. Світлий колір авто, який був пріоритетним у виборі. Малий пробіг, що збільшував шанси на більш-менш адекватний soh.

Були й мінуса, і немало. Найбільший - це був француз, а не японець. У японців зазвичай кращі комплектації, можна відшукати дійсно цікаві екземпляри. Рік випуску - 2011, я хотів 2012+. Відсутність догрівача вебасто, що було б дуже хорошою опцією. Відсутність пульта керування, що відкриває певні додаткові функції на авто дистанційно. Є лише на 10 % машин, а то й менше. Відсутність додатково комплекту коліс, але це вже як пощастить, мене про це попередили одразу. 

Тому роздуми у мене й зайняли так багато часу. Чи брати цей екземпляр чи очікувати наступний. Як компроміс вирішив брати, адже ціна приємна і у випадку чого завжди можна продати в Україні, мінімум вийти в нуль, або навіть трохи заробити. Це якщо саме ця автівка не підійде за якимось критеріями. Враховуючи низьку ціну, все таки вирішив орієнтуватися на свій бюджет.

Потім був дзвінок з менеджером, ми уточнили остаточно всі деталі. Для мене важливим критерієм була наявність зарядки (тут одразу повідомили, що 50/50, але конкретно в моєму випадку зарядка була). Авто мало певні косметичні нюанси, про які я був повідомлений і мені було запропоновано усунути дані недоліки та озвучена вартість. Я погодився. 

Повну хімчистку салона та полірування авто я відмовився робити, задля економії коштів. Після цього, ми остаточно затвердили кінцеву ціну, в яку виходить авто в Україні і суму, яку я мав доплатити до повної вартості. Також ми узгодили приблизну дату, коли я мав приїхати на офіс і внести кошти. Грошовим переказом не було бажання це робити, хотів ще поспілкуватися в офісі щодо деяких нюансів доставки.

І от настав день поїздки. Розрахувався повністю за авто. Пообіцяли що через декілька днів авто вирушить в Україну, приблизно через тиждень воно буде в Житомирі, ще тиждень-два і його підфарбують. Отже, від моменту передачі грошей до моменту отримання авто потрібно почекати знаменитих два-три тижні. Також вияснив питання, чи можуть авто поставити на облік. Оскільки працюю з 8 год до 17 год, то зручно було б отримати авто вже на реєстрації. Звісно, ці витрати оплочуюються окремо, що мене влаштовувало. Поїхав, одразу дав довіреність на місяць (с запасом). І почав чекати. 

Потрібно було ще дати довіреність на водія, щоб він зміг перетнути кордон. Але невідомо, хто з водіїв буде везти саме моє авто, тому був в режимі очікування щоб оперативно зробити довіреність. Так минув тиждень.

Це мене почало трохи напрягати, адже пообіцяли ж зовсім інше. Майже через 2 тижні після мого розрахунку за авто, трохи підняв кіпіш. На моє здивування, авто вже було в Україні. Не знаючи як вони його перетягли через кордон, попросив відео/фотозвіт про приблизний технічний стан. Минуло декілька днів, я почав нервувати і вимагав скинути геолокацію сто, де перебуває автомобіль. Потім туранчиком махнув на Житомир, оглянув його візуально, поговорив з майстрами щодо приблизних термінів його ремонту та заспокоївся. 

Трохи забігаючи наперід і аналізуючи події вересня-жовтня, скажу наступне: за два дні до того, як я повністю розрахувався за пижика, він вже перебував в Україні (ймовірно у Житомирі). Тому менеджер із супроводу сам не знав повної інформації (це вже я вважаю некомпетентністю даного фахівця). Авто перебувало на СТО місяць, а не 2 тижні,як думав я. Трохи прикро, що обман розпочався вже тоді. Можливо й не обман а байдужість та не бажання стати на сторону клієнта. 

І от, переглядаючи чергові відео з рекламою від фірми, на боковому фоні я помітив пижика. Помилки бути не могло, адже дизайн автомобіля специфічний і в те що одночасно на одній площадці буде перебувати 2 однакових автомобіля однокового кольору.... Що ж, знову телефоную перший і дізнаюся що авто готове. Отже, день-два реєстрації і можна забирати. Бо на момент розмови думав, що вже на обліку. Але тут знову чергова невдача: закінчувалася довіреність, а вільних місць на реєстрацію не було.

Вирішив ставити сам, адже був впевнений, що весь пакет документів готовий, сертифікат є. Авто заряджене. Теоретично встигав пригнати додому, дозарядити і можливо поставити на облік в один день. Наївний...

Пригнався на площадку на 9 год (момент відкриття в суботу), щоб за 20-30 хв вирішити всі нюанси з документами і зі щасливим обличчям вирушити додому. Але в працівників фірми були інші погляди на цю подію. Ключа привезли лише через 2 год, сертифікат не готовий, а авто не моє. Бо власником його є юридична особа, яка й провозила її через кордон. На додачу до всього ще й зарядки нема.

На моє здивування, що така солідна організація допускає такі серйозні косяки, мене запевнили що з понеділка вишлють всі документи новою поштою. А зарядку забули у Варшаві. Блін, за місяць перебування автомобіля в Україні, ніхто навіть не перевірив чи вона є. Сервіс зашкалював.

Близько 13-14 год мені таки дали транзити, документи на пижика і я зміг виїхати. Заряду було половина батареї. Хотів підзарядитися на платній, але там була черга. До речі, представники фірми навіть не запропонували мені впевнитися в тому, що все ок і він приймає заряд. А при видачі автомобіля я цього зробити не міг, адже зарядка була відсутня. Акт прийому-передачі також не дали. Йолопи.

Заряд закінчився на півдорозі, туран техдопомоги приїхав за мною, трохи в дорозі підзарядився і нарешті добрався додому. Але сама цікава частина буде попереду.