Mini радощі та мало снігу в горах

Колись це було, давно давно! Моє першою машинкою був Peugeot 206. Із самим простим і не сильним 8 клапанним 1.4 та ще й на автоматі. Машинка ОГЕНЬ! На місцевому шроті запчастини до неї куштували "копійки". Паркомісця багато не потрібно було і на трасі вона їхала впевнено (навіть коли розминався із фурою, машину не розгойдувало). І от мені захотілось! Захотілось зробити її особливою. Місцевий художник, тиждень часу і ось що з цього вийшло (фото архівне. кращих не має). А диски BBS то слабість.

На лівому переднньому крилі почав красуватись він: ПОСІПАКА! Мій справжній посіпака. Ви би знали скільки він всього перевозив! Справжній помічник.

Машинка давно продана. Їздить правда по місту і новий власник її любить. Він молодець.

І от "моя машинка" мені також з кимось із мультяшних героїв асоціювалась, проте не міг згадати з ким. Одного разу в магазині іграшок я побачив його.

Саллі із "Корпорації монстрів" (в дитивнстві). Точно саме то. Тепер він красується в мене біля ручки АКПП або на панелі (тримається рукою за підставку для телефону) Симпатично і саме головне підходить образу машини - ніби монстр, який може всюди проїхати і воднеочас гарний добрий.

Ще одну штучку зробив на вихідних. Копійчана справа і можливо не варта уваги. Кріплення номерного знаку. Постійно ці китайські кріплення із сірим надписом моделі авто розтріскуються, номерний знак нормально не фіксується тарабанить (коли закриваєш п`яту дверку).  Це так бісить. Однак вихід знайшовся просто випадково. 110 грн за комплект купив якісь ноунейм китайські із пластику (підна до джаліза рамка окислилась і номер тепер має рунджуджоку окантовочку). А ще метр ущільнювача в епіцентрі для дверей, 30 хв роботи і є.

Високо правда закріпилось, але байка, нічого не дрібіжить.

Дрібничка, зато приємно. 

На вихідних. Хотів з дітлахами поміряти сніг і заодно кайфанути поїздити в заметіль по засніженій дорозі.

По чудесній дорозі поїхали на Вишківський перевал. Дорога туда чудесна, рівна. Думали снігу буде по пояс. Як не як 981 метр над рівнем моря. Проте не так вийшло як гадалось.

Дорога чиста, а снігу в горах зовсім не багато. Можливо через сильний мороз і не сипало сильно, як у нас.

Зато зробив маленьку фотосесії бля БЖ.

Водночас замітив, що вздовж дороги тебе супроводжує річка. І вона на диво не прозора, як зазвичай гірська річка морозною зимою.

БУрлить, як вода у казані чорта. Водночас прекрасне видовище і страшне. Адже для цієї води не має нічого, що б її зупилило.

Красиво. Але чи то старість бере гору чи що... Показую своїм дітлахам. Ага ми бачили. Аніграмульки емоцій. Не вже Вам не цікаво? (емоціно питаю я). Так цікаво. *(монотонна відповідь). 

Ну нічого. Я Вам влітку покажу. Ви в мене всі вихідні житемете, як той типу Беар типу Гриль.

Та й таке.

Розповідь звичайно не про що. Але вихідні завдяки машинці чудові і мальовничі. всім гарного дня, тижня та місяця. Останнього у цьому не легкому році.

Схожі записи