Поїздка до Шпилівки

Вчора після покатух по місту по робочих справах, вирішив проїхатися до Шпилівки і врешті решт заїхати на один зі шпилів.

Дорога туди назад десь 50 км. По витраті палива допустимо щоб ще і на тиждень вистачило баку. І все було добре, та не встигли виїзати з міста почався дощ. 

Діставшись Шпилівки було вирішено не ризикувати і не їхати на шпиль, поїхав через село до місця відпочинку Низівське Лісництво біля маленького озера. Дорогу я знав, так як був там.  Прямо перед нами відкриваються шикарні краєвиди така собі Сумська Швейцарія, саме село в низині й оточене пагорбами (шпилями, звідси і назва села).

З собою як завжди нічого не взяв тож це чисто так аби хоч кудись доїхати і десь побувати. Далі вже по знайомій дорозі через саме село.

Далі слідуємо цією дорогою нікуди не звертаючи.

І ось ми вже на місці. Сама база відпочинку безкоштовна є мангал, є котедж прямо над озером, можна порибалити, є туалет, є дитячий майданчик, видно що потроху але інфраструктура розбудовується.

Загалом дорога більш менш ям великих нема, але якщо пройшов рясний дощ то є місця де можна забуксувати.

Як їхав назад місцями вже була така багнюка що легко забуксувати можна, тож ввімкнувши ручний режим потроху рушив назад.

Діставшись центру села виїхав на нормальну дорогу і рушили назад в місто. Дорога назад зайняла близько 45 хвилин.

В місті була тягучка через дтп, тому така тривалість. Авто як і завжди не підвело і на цей раз. Ну а на шпиль я все ж заїду, питання тільки коли. Місто традиційно для цієї пори зустріло нас зливою.