Подорож по західній частини нашої країни

Вітаю усіх хто чекав, або не чекав на новий пост. Тоже почнемо нашу подорож до західної частини нашої країни.

Перша відпустки у Чернівцях, так це не перший раз ми у цьому чудовому місці, але це дійсно перший раз воно пусте, можливо тому що це неділя і ранком люди йдуть до церкви…

Коротка прогулянка під дощиком та продовження до Яремче.

Як можна приїхати до західної, та не куштувати бограч?

Це не перший в житті, та не останній у цій подорожі. Смачно та дуже ситно. Ідемо заселятись, та готуємось до підняття до скелі Довбуша.

Підйом має гарні краєвиди, спуск був дуже швидким, та не таким гарним, але це подорож на свіжому повітрі. День продовжується прогулянкою по ринку Яремче, та спуск до водоспаду Прибій.

Наступна локація не менш цікавіша, отже ми у Микуличині, і це найдовше село України, аж 44 км. Ми маємо дві заплановані локації. Чемегівський каньйон вразив кольором води, та знову ж таки відсутність людей, можливо це наш ранній час.

Рухаємося далі до Великої Карпатської Гойдалки, підйом простий, постійно в гору, намагався передати кут підйому.

Багато земель зараз відведено під забудову. Місцину біля Гойдалки не оминуло, вид тепер не на гори, а на газоблок(((

Вечірній Буковель та Буковель ранковий.

Відправились ми на вечірню прогулянку, так як, раніше в Буковелі не були.

Наступний день був не менш насиченим.

Піднялись в гору, види дуже гарні, прогулялись до озера молодості, пообідали, та відправились до Верховини.

З Верховини хотіли потрапити до Писаного каменя. Доїхали до крайньої точки, почали готуватись до прогулянки, проходить місцевий, пару слів і каже, що є інший маршрут за 20 хвилин, ми підвезли його, та вирушили за новим маршрутом. Шлях був через ліс, без протоптаного маршруту, так вийшло, що ми «дерлись під гору» по мокрій траві, приблизно під кутом у 45 градусів)))

Так як нас очікувала більш важливіша подорож вирішили повернутись, коли йшли назад знайшли іншу стежку, зустрівши ще одного місцевого, він підтвердив що цією стежкою можна зайти за 30 хвилин. Прогулянка була цікава, види навіть без вищої локації теж дуже не погані.

Тепер найцікавіша частина подорожі. Завжди є два варіанти подорожі, ретельно готуватись, та просто їхати. І цей день був просто їхати))) ми приїхали до Ясиня і на наступний ранок вирушили підкорювати Говерлу з населеного пункта  Козьмещик. Це виявився жовтий маршрут, майже у 7,5 км.

Підйом зайняв майже 5 годин, відпочинки по 5 хвилин ми робили всього пару разів, та один перепочинок на 15 хвилин у будиночку порятунку. На горі був потужний вітер, та перебування довго на такій висоті не було комфортне. Требо було ще повернутись до заходу сонця, тож спуск зайняв ще 3 години. 

Для нас, це наша перша і найвища гора України, цей підйом був дуже емоційним, неймовірні краєвиди, та трохи небезпеки. За чотири дня до нашого підйому, нажаль, загинула людина, він замерз.

Дружина того ж дня сказала, що більше не піде в гори, але наступного дня вирішила, що хоче ще раз піднятись але вже синім/зеленим.

Головний висновок потрібно підбирати погоду під ваш підйом, підбирати одяг, та йти не одному.

Трохи про сумне: багато туристів відвідують ці місця, та залишають після себе сміття, від обгортки цукерки до пляшок… ця, деколи, не займана природна краса перетворюється на смітник(((

Наша подорож підійшла до кінця, ранком вже пішов дощ, тож залишатись не було бажання, і тепер тільки дорога додому 800км.

Подорожуйте, переключайтесь, прибирайте за собою. Всім нам Великої Перемоги!