Не пройшло і тижня

16 жовтня. Холодний осінній день після дощу. Треба було поїхати в СМТ за ліками та продуктами. Одягнув кофту, вийшов на вулицю, відчув прохолоду. Спочатку думав так поїхати, адже в машині є пічка, але передумав і таки накинув куртку.

Заїхав у аптеку, купив ліків та поїхав до продуктового, зачепивши невеличку, але трохи глибоченьку ямку... Накупив трохи продуктів та поїхав додому, але відразу за поворотом зрозумів, що щось не так: машина почала виляти задом та постукувати десь в районі правого заднього колеса...

Я зупинився на обочині з аварійкою, вийшов похитати авто та саме колесо, але все було в нормі, ступиця не розхитана, трималась міцно. Знов сів у машину та поїхав далі, але знову почалось те ж саме... Я повільно, на аварієчці докотився до найближчої СТО. Попросив глянути колесо, а майстер глянув та питає: "а чого воно в тебе повернуте лівіше?"... Я дивлюсь — і точно, як я відразу не побачив? Заглядаю під низ, а там звисає і хитається реактивна тяга, яка трималась одним болтом на чесному слові за майже відірваний шматок днища, а інший болт уже відірвався.

СТОшник направив мене до знайомого сварщика, оскільки в них цим ніхто не займається. Але той виявився зайнятим, сказав приїхати через кілька днів. Я не ризикнув їхати 15км в такому режимі, зупинився на блок-посту та спитав, чи можна в них машину лишити на кілька днів. Потім подзвонив до тещі, вона набрала знайомого і десь через годину очікуваня я знову їду в своїй машині, але на інше СТО, а він підстраховує позаду, щоб не відпало колесо. Залишив Мондюка там, домовившись, що як сварщик гляне, вони мені передзвонять (сварщик — знайомий власника СТО, — теж там не працює, ба навіть то, можливо, той же дядько, до якого мене направили з першої СТО). Сам знайомий тещі привіз мене спочатку на парковку своєї роботи, а ще через годину поїхали вже до себе в село.

Тиждень очікувань і, нарешті, мені кажуть, що сварщик зайнявся моєю машиною, завтра можна буде забрати, після того, як вони зроблять сход-розвал, але треба завезти 2 тис.грн сьогодні, щоб вони з ним розплатиться могли. Я завіз. Наступного дня віддав іще тисячу та забрав Мондюка. Лишилось пофіксити інші нюанси, але вже самостійно.