Мандрівка Харків-Чоп-Харків. Мрії збуваються. Дорога додому.

Приблизно о 20.00, заправивши автівки, перегрузивши речі, кажемо "До побачення" і їдемо в різні сторони.

Подивившись вслід від'їджаючому Акценту, сідаю в свою автівку. Остаємось наодинці...я і Пижик. Стало трохи сумно. На жаль, не допетрила що можна було обздвонити мотелі в Чопі, заночувати і вранці їхати додому. Поїхала в Мукачево, бо там бачила кілька мотелів по дорозі. Ще не встигла доїхати, як дзвінком мої сповістили що наш кордон пройшли, їдуть на угорський.

Доїхала без пригод до Мукачево, зупинилась в першому отелі, трохи пізніш прийшло повідомлення, що родина пройшла угорський кордон і прямують далі у пошуках отелю.

О 05.45 вийшла на вулицю, з нетерпінням чекаючі поїздку. Тоді навіть гадки не мала, що в горах світанок набагато пізніше. Приблизно 1 год 15 хвилин довелось їхати по горах в кромешній темноті. Трохи моторошно було, обганяли навіть фури, які швидко зникали в чисельних поворотах.

Але коли почало сіріти...це був неймовірний по красі світанок! справа пропасть з облаками, які стеляться навіть нижче Пижика, зліва скелі безмежних гір. Я у захваті! Мало того, що я нарешті вживу побачила річку Латорицю, про яку багато читала в книжках у дитинстві, так ще й всі барви сонця, туману (місцями був як молочний кисіль)... одним словом, я їхала і насолоджувалась краєвидами під музику-релакс...

Навіть був легкий смуток, коли межа Закарпатської області лишилась позаду..Але! дорогу тепер знаю! і завжди можу поїхати сюди у відпустку!

Мабуть цей смуток відчув і Пижик, вирішивши вибрикнути поломкою...другою. Першою був навіть не захист двигуна Акцента, а прогорівша вихлопна труба ще по дорозі в Чоп.

Біля заправки ОККО на доїджаючі Львова загоряється знак СТОП і сигнальна лампа тормозів. Зупиняюсь. Дивно. Включив аварійку, піднімаю капот....бачок з гальмівною рідиною пустий! Неприємна поломка. Під капотом сухо, іду оглядати колеса. три сухі, праве заднє повністю забризкане гальмівною рідиною. Паніки не має, але я розумію що і гальм майже теж. Купляю на ОККО гальмівну рідину у кількості двох бутилочок, одну з них повністю виливаю. Що робити..попереду Львів і Рівне...в які без гальм заїджати просто небезпечно. Варіант був тільки один - зупинятись, шукати СТО, яке візьметься за француза і визивати евакуатор. Може так би і вчинила розумна людина, але тільки не я. Приймаю рішення їхати у мотель, де зупинялися всі разом і там вже щось думати.

Львів об'їхала без питань, дорога була знайомою, а от як проїхати, не заїджаючі у Рівне, це було питання. Вже знала що є й тут кільцева, тому самим вірним рішенням було вчепитися на хвост фурам і їхати за ними. Так і вийшло))).

Без пригод доїхала до мотелю, поселилася. Гальмівна рідина просто вже била фонтаном. Почала дзвонити по всім СТО, які були поруч, 20-30 км. На жаль, багато з них не працювало((((. Боженька є!!! і він мені таки допоміг. Гугл підказав, що у 18 км від мотелю є СТО, яке працює цілодобово. Дозвонилась, розповіла про свої пригоди, домовились що приїду о 9 ранку наступного дня. 

Хлопці були дуже здивовані, коли почули що я проїхала без гальм 300 км... Хоча насправді це було не важко. Односторонка, головне не розганятись і завчасно гальмувати.

Варіантів по ремонту було два: знайти підходящу трубку (що мене більш влаштовувало) або заглушити і їхати на трьох колесах. Причина була знайдена не відразу. Коли хлопець насухо протер всі трубки і шланги, прийшлось давити на гальма. Тільки так була знайдена причина. Мідна трубка лопнула всередині гайки, яка вкручується у робочий гальмівний циліндр.

Виявилось що у невеличкому містечку водяться французи і навіть є автомагазин з запчастинами до них...це вже дійсно була "господиня вдача". Трубка була у наяності))) моє щастя було безмежне. Заміна зайняла кілька годин.

А далі, построїла ще  жалісно оченята і хлопці підварили ще й вихлопну трубу, попутно з автомагазина привезли хомут "яблучко". Пижик більше не ричить))).

Безумовно, робота повинна бути оплачена. А в мене чергове здивування - хлопці за роботу взяли майже нічого. Трохи добавила до заявленої суми та й почесала у напрямі Житомирської кільцевої. Андреналін дивна річ. Гальм немає? Ну і ладно, зато перед очима світанок в горах))).

Доїхала до Києва досить швидко. Вже вечоріло. Чергове питання, дзвонити знайомим і проситись на ночліг, чи чесати далі, ближче до дому. За часом, повинна була доїхати до Полтави. На носі вже метро Житомирська. І тут мені спадає на думку трохи погратись у шахи і знайти фуру з полтавськими номерами, яка мене виведе по кільцевій на Бориспіль. І мені вдалося знайти цю фуру ;-)). Яка там зупинка в Києві....Чіпляюсь фурі на хвоста і їду за нею. Получилось!

Трохи відійду від теми. Щодо навігації. В автомагнітолі їх три, ще в смартфоні одна. Поки ремонтували Пижульку, хлопці порекомендували користуватися навігацією Waze, котра вже стояла. Чому нею не користувались, а поїхали по Гугл Картам, для мене загадка. Інтернет у Пижику є, окрема сімка у USB-флешці. У Київ в'їджала на хвості у фури, причому на смарті було включено Гугл Карти, в автомагнітолі - Waze. Гугл карти знов повели у центр, я їм кажу фігушки. Waze дійсно повів на кільцеву, слідом за фурою. Єдиний мінус - вів на другий міст, а я звернула за фурою на перший... Другий мінус - дуже репетував що я поїхала через Бориспіль, а не по кільцевій.

Загалом, враховуючі  п'ятницю і вечір, то ясний пеньок, що весь Київ рвонув на дачі! І дорога по кільцевій вийшла довше ніж їхали через центр. Головне було не відставати від фури, хоча один разок я її загубила. Прийшлось включати манеру їзди киян. Чергове здивування, ніхто навіть не сигналив. Ну і ну...дивовижно.

Виїхавши з Борисполя, прийняла рішення знову зупинитись у першому-ліпшому мотелі. 101 км від Києва. Вільні місця були, досить смачна вечеря  і спатки. 

Вранці, о 8 виїхала і зайшла в рідну домівку о 12.30. І тут андреналін почав спадати...ноги гуділи ще довго, хоча крейсерська швидкість була 90-100 км/год.

До речі, витрата газу - 7 літрів на 100км з постійно включеним кліматом і навігацією. І дуже приємне здивування, коли 36 літрів газу хватало на 560 км. По Харкову 30 літрів на 250 км.

Оце така мені випала пригода. Пижик дійсно розумничок! Не вірте, коли кажуть що Пежо ломучий, там справа не в авто, а у прокладці між сидушкою і кермом. І у першу чергу, якщо попередній хоз мало приділяв йому уваги.