Ремонт оригінального гумового килимка Volvo

Настав час вирішувати поширену проблему серед власників Volvo – протерся підп’ятник на оригінальному водійському гумовому килимку Volvo. Для мого коду салону з заводу був артикул Volvo 39982177, який згодом замінили на Volvo 39807167 – килимки в кольорі Off black, також є світлий варіант Quartz – Volvo 39807168: https://accessories.volvocars.com/en-ua/S40(04-)/Accessories/Document/VCC-449344/2009

Купував авто вже з такою проблемою, але за 3 роки користування дірка розширилася і за її краї почалась чіплятись п’ятка. Залишати так – ризик протерти гуму до наскрізної дірки і тоді ремонт значно ускладниться. 

На жаль, окремо водійський килимок у продажі не знайшов. Продається лише комплектом за приблизно 80 EUR, що дивно, адже у кожного килимка є свій окремий номер. Усі інші килимки у відмінному стані, тому вирішив спробувати полагодити водійський килимок. Виділив собі час на вирішення цієї проблеми придбанням літніх килимків (див. попередній запис) і процес пішов.

Дія в трьох актах:
1.    Пошук відповідного матеріалу.
2.    Пошук відповідного клею.
3.    Реставрація.
 

АКТ 1. Пошук відповідного матеріалу
Здавалося б – що може бути складного в пошуку матеріалу?
1.    Товщина оригінального покриття – приблизно 1,5-2 мм, в той час коли товщина переважної більшості доступного на ринку ковроліну починається з 3,5-4 мм. І майже всі вони мають основу, яка з’їдає 1-2 мм.
2.    Фактура матеріалу. У оригінального покриття майже не відчувається ворс і, в той же час, він має однорідний колір та фактуру. Спочатку, навіть, здалось, що це все ж таки якийсь пінний матеріал. На ринку більшість покриттів має яскраво виражений ворс, який на чорному кольорі може мати окремі сірі/білі ворсинки + фактура дуже часто з яскраво вираженими повздовжніми лініями.

Під вищезгадані критерії ідеально підходило два варіанти – акустичний карпет або виставковий ковролін. З огляду на призначення матеріалу, були побоювання щодо зносостійкості карпету при використанні в якості підлогового покриття. Ковролін же, як раз, розрахований на такі навантаження і має класифікацію по зносостійкості, проте, тут варто зазначити, що саме виставковий варіант ковроліну зазвичай має найнижчі показники зносостійкості. Тому тут – кому що ближче. Ціна питання +/- однакова, ковролін, навіть, може бути дешевше. 

Забігаючи наперед, скажу, що в оригіналі, матеріал за фактурою та щільністю, все ж таки, більше схожий на акустичний карпет.

Для себе вирішив спробувати ковролін: знайшов декілька варіантів ковроліну і після перегляду «в живу» зупинився на OROTEX Sintra 0955 з заявленою товщиною 3 мм, який готові були відвантажити дрібною партією в 2 кв. м. (продавці не зовсім раді продавати партіями менше 100 кв. м, тому вибір доступних матеріалів обмежується і по цьому критерію). Матеріал має найменшу вираженість ліній з усіх оглянутих і на відстані ці лінії взагалі непомітні, але колір вийшов темнішим за оригінал.

АКТ 2. Пошук відповідного клею
Основні види клею доволі стандартні і найбільш популярні марки в автомобільній сфері (акустика, інтер’єрні роботи), дуже подібні до тих, що використовуються в ремонті взуття та при виготовленні меблів. Основний вибір між наступними двома типами:
-    Поліхлоропренові – основні представники: Клей 88, Найрит, Boterm GTA, тощо.
-    Поліуретанові – основні представники: Десмокол, SAR 306, тощо.

Для себе виділив наступні відмінності між цими клеями:
-   Найрит і аналоги:
        o    гарно склеюють гуму, але дуже слабо клеять поліуретан (не актуально);
        o    мають жовте забарвлення після висихання – на пористому покритті може проступити через матеріал;
        o    не дозволяють переміщувати матеріал в процесі приклеювання – клейовий склад моментально починає «тягнутись» (критично для обклеювання складних форм –панелей, карт дверей, тощо).
-    Десмокол і аналоги:
        o    Більш універсальні – клеять і поліуретан в тому числі;
        o    Прозорий після висихання;
        o    Дозволяє переміщувати матеріал в процесі склеювання. 
        o    Потребує обов’язкової теплової активації (прогрівання феном).

Зустрічав, що люди приклеювали і на червоний меблевий клей, але, судячи з опису, його головний напрям, все ж таки, - склеювання поролону та тканин, з невідомими характеристиками щодо міцності з’єднання з гумою. 

Головні вимоги з мого боку були наступними:
      -    Вологостійкість – міцність достатня аби витримувати Керхер на мийці.
      -    Гнучкість після висихання;
      -    Стійкість до низьких та, головним чином, високих температур, котрим піддається салон під час стоянки на вулиці в літню спеку – зустрічав багато нарікань, що деякі клеї в спеку починають відклеюватись.
      -    Відсутність запаху після склеювання.
      -    Легкість нанесення.
      -    Бажано: масло-бензостійкість.

Приваблювали варіанти з аерозолями, але з усього представленого довіру викликав лише 3M Scotch-Weld 90 з захмарною ціною в 1100+ грн за 0,5 л, що виливається майже в 1/3 вартості нових килимків. У більшості інших виробників – нічим не підкріпленні голосні обіцянки миттєвого супер надійного склеювання. З огляду, що професіонали використовують саме вищезгадані два типи клею, то є підозра, що основа у аерозольних клеїв така ж сама. 

Вирішив спробувати продукт українського виробника Хімік-Плюс – Наирит T CR3405 з заявленою підвищеною термостійкістю в 120+ градусів. Цікавила саме термостійкість, тому зупинився саме на цьому варіанті, але в цій серії клею 620 г – найменша доступна тара. Найрит/Десмокол з скромнішими характеристиками доступні в невеликих тюбиках, що зробить процес реставрації ще доступнішим.

АКТ 3. Реставрація
Перед початком всіх робіт вимиваємо килимок і даємо йому висохнути.

Починаємо зі зняття старого матеріалу. Для цього користувався будівельним феном і вузьким шпателем. Прогріваємо потрібну нам зону і шпателем обережно відокремлюємо. Матеріал почав швидко і гарно відставати після виставлення температури на фені в 350С.  Розпочав з середини – саме там, де матеріал протерся. По краям було складніше зачепитись, бо, як виявилось, матеріал наклеєний на гумову виступаючу основу килимка (навкруги текстильної накладки йде канавка десь в 1 мм).

Товщина оригінального матеріалу ближче до краю.

Далі зачистив залишки матеріалу і клею наждачним папером P80 (який був в наявності) та знежирив уайт-спіритом. Обережно працюємо з наждачним папером біля краю, щоб не залишити сліди на самому килимку. 

Згадуємо уроки трудового виховання і приступаємо до виготовлення лекала та вирізання ковроліну. Мабуть, це найбільш кропіткий етап. Якщо використовувати звичайний лист паперу, то формат А4 буде замалий і потрібно брати А3.

Приміряємо заготовку. Як на мене, то лінійність ковроліну, наче, вписалась в загальний дизайн килимка.

Приступаємо до склеювання. 
Наносити клей вирішив звичайним пензлем, тому відлив близько 150 г у скляну тару. Також дуже раджу виконувати всі операції в латексних чи аналогічних рукавичках.

Всі роботи з клеєм виконував у дуже гарно вентильованому приміщенні, поруч з воротами на вулицю – клей має досить сильний запах під час його нанесення, котрий схожий на запах клею Момент. Після повного висихання запах вивітрюється і лишається лише ледь вловимий аромат нового взуття.

Далі покроково:

1. Наносимо клей на ковролін.

2. Наносимо клей на гумовий килимок. Обережно, щоб не залишити слідів поза межами зони склеювання. Якщо випадково нанесли клей там, де не хотіли, то його можна одразу видалити ганчіркою з уайт-спіритом.

3. Так як виробник радить на всмоктуючі поверхні наносити два шари клею, то повторно наніс клей на ковролін.
4. Чекаємо поки клей підсохне на обох поверхнях і не буде липнути пальців/рукавичок. На це потрібно 8-12 хвилин після нанесення. При температурі +25 на це пішло десь хвилин 7.
5. Самий відповідальний момент – з’єднання обох поверхонь. Пам’ятаємо, що Найрит потрібно з’єднати з першого разу точно, бо трохи відкоригувати/змістити не вийде. Я зробив заготовку дещо більшого розміру, ніж оригінал,  і відштовхувався від нижньої границі на гумовому килимку. Тому у мене вийшло влучити з першого разу. 

Якщо не впевнені у влучності, то краще клеїти поліуретановим клеєм (Десмокол і аналоги), з яким можна точно позиціонувати заготовку. Але після позиціонування потрібно буде прогріти зону склеювання феном – термоактивувати клей.

6. Після з’єднання сильно стискаємо матеріали між собою на 3-5 секунд. Я використав дерев’яну дошку для рівномірного розподілу зусилля по площі і залишив під вагою на 10 хвилин (хоча це і не обов’язково). 

Через 15 хвилин від моменту з’єднання можна вже користуватись, але для повного висихання клею потрібно 30-40 годин. Мені поспішати було нікуди, тому килимок спокійно пролежав дві доби.

Для цього килимка, це, мабуть, буде перша і остання реставрація, бо окрім протирання зони під п’яткою, за більш ніж 10 років експлуатації з’явились стирання і пошкодження гуми на діагональних ребрах в нижній його частині. Тому, рано чи пізно, все одно доведеться міняти весь комплект.

З витрат: 
-    2 кв. м. ковроліну – 220 грн (~5,5 EUR);
-    Клей 600 г – 260 грн (6,5 EUR)
-    Перчатки, пензлик, тощо – до 50 грн.

Загалом десь +/- 530 UAH (14 EUR), але за бажанням можна і дешевше.