Скрипунець, частина третя

Після того, як я минулого разу розказав історію про те як шукав скрипунця в салоні, думав що вже всьо. Та і ви мабуть теж так подумали, мої улюблені читачі. Але ні) Через декілька тижнів ця падла з'явилася знову. І бісила вже настільки, шо я був готовий на ходу вийти з машини, аби тільки не чути цього.

Оскільки я мацав усе, що могло скрипіти, на стоячій машині, цього разу посадив пасажира, поїхав на погану дорогу і наказав уважно слухати. Дорожня діагностика виявила джерело моїх нервів десь в район верхньої частини центральної консолі.

І тут я згадав, що декілька років тому знайшов на підлозі отакий болтик.

Тоді ще подумав, шо це за фігня, тут у мене такого точно ніде немає. І викинув його. Але хто ж знав, звідки він?) Не знаю як так сталося, але раніше такого скрипу не було взагалі. Ну нічо, все парішаєм.

Дякую тобі боженька за друзів, які працюють в комп'ютерному сервісі і у яких тих болтиків як у дурня фантиків. І добре, що взяв із запасом, тому що викрутився і загубився він не один.

Все замінив, проклеїв стик задньої кришки антискрипом, а болтики ще на всяк випадок заклеїв малярною стрічкою, аби не викручувалися.

Так, не дуже оем, але воно все всередині і того ніхто не бачить і не зна)

​​​​​І от тепер точно можу сказати, шо того скрипунця більше немає. До того ж, зникли інші шуми, які не бісили, але на фоні завжди були.