Доісторичні часи

То були такі часи, коли позаду були: велисопед Аіст зі складною рамою, мопед Верховина-6 та авто німецької марки на літеру "А". А попереду були мрії про авто італійської марки Alfa Romeo.
С тими мріями засинав. 

Засинав, уявляючи як я відкриваю водійську дверь, тримаючись за класичну металеву ручку, та сідаю у свою Alfa Romeo 156. Сідаю, та заводжу двигун гарним червоним ключем, берусь за кермо та іду кудись. Куди їхато було байдуже. Головне шо на своїй Alfa Romeo 156.

З тими мріями прокиидався, йшов на роботу. Звісно, перша вкладка браузера була -  auto.ria, з налаштованими фільтрами. Фільтри були налаштовані на Alfa Romeo 156. Сайт показував декілька авто, але у всіх них шось було не то. То колір не той, то салон не той, двигун не той, то ціна не та... І ось раптом зʼявилася обьява, в якій був лише текст -  Alfa Romeo 156, 2.5, колір чорний, Одеса, Васілій, та ціна.

Не скажу шо ця обьява була та, але шось в ній мене зацікавило. Зацікавило на стільки, що я подзвонив. Голос з тієї сторони розповів мені, шо так, є Альфа, продається, заводиться та їде. Цього мені було більш ніж достатньо. Памʼятаю що більш за все мене вразило те, шо салон - шкіряний та червоного кольору. Самі розумієте, що мені не лишалося нічого, як забути про все на світі, взяти квиток на потяг Київ - Одеса, взяти гроші та мапу доріг України і поїхати. В то й момент я точно знав, шо то вона - моя  Alfa Romeo 156 чекає мене в Одесі.

Памʼятаю як я вранці, шось біля 6 години, приїхав в Одесу і пішов гуляти, чекаючи 9-00 шоб побачити її. Пішов, бо сидіти та чекати було не можливо. Я пішов куди йшлося. Доля повела мене по вулиці Пушкінській і далі на Приморський бульвар.

Потім памʼятаю 9-00 та мій дзвінок Василю. Далі все як в тумані.

Наступне шо памʼятаю - я, їду на своїй Alfa Romeo 156. Alfa Romeo 156 з моторм 2.5, червоним шкіряним салоном Momo та деревьяним кермом.