Історія мого першого авто

Авто було придбане моїм дідусем новим в Івано-Франківську на заміну Опелю Кадет в 2006 році за ціною 35.000 грн (близько 7000$ на сьогодні) та активно використовувалось в маленькому сімейному бізнесі для транспортування товару та щоденної їзди. Саме ця машинка в мене тісно пов'язана з дитинством, адже вона завжди залишалася в сім'ї і саме в ній дідусь вчив мене їздити в себе на колінах. З комплектації тут - 1.5-літровий інжекторний двигун, торпедо та бампери від 2107 та сидіння, як говорить вікіпедія, від ІЖа. Те ж джерело вказує, що тут вся "морда" мала б бути від сімірки, проте цього я, на жаль, не пам'ятаю, адже більшість часу вона провела з капотом та решіткою від 2105. Питання з якою мордою вона зійшла з заводу насправді мучить мене й досі, адже відмінностей в фарбі елементів немає, хоч і в дідовому гаражі досі містично лежить 07-решітка. Мій дід - механік, старався все ремонтувати сам, а коли вже через вік він не міг надати достатньо уваги автівці, стан її потроху спадав до позначки "їде поки їде". Мені дісталась вона в річному шарі бруду, з десятками вм'ятинок де-не-де та гаражних підкрасах з балончика та спаленим в труху щепленням. 

Отримав я ключі від своєї Джульєтти через тиждень після отримання прав в подарунок від дідуся. Сам він вже близько року на ній не їздив. Під час першої мийки я побачив (а то й довідався), що диски на авто були білого кольору, більшість часу до цього вони були болотяні :D . Хоч щеплення було настільки спалене, що більше 60 розігнатись було неможливо, я всеодно частенько на ній глох, а під час першого самостійного виїзду це відбулося разів 5 в потоці. Незабаром після цього був замінений комплект щеплення, рульові наконечники та шарові опори, що допомогло з важким ходом керма. На ній я вчився їздити без допомоги інструктора, паркуватися, та набирався досвіду в дрібному самостійному ремонті та ситуаціях на дорозі. Цей автомобіль має просто величезну емоційну цінність для мене через його історію в сім'ї, спогади з дитинства, перший досвід володіння автомобілем, тому наперекір всім "нешарящим" він і досі залишається в моїх руках і планів продавати його в мене не з'являється. Особисто для мене в цьому авто лише два мінуси - в країні походження та на акумуляторі, але дітей не обирають, тому треба любити те що маємо :)

Надалі в бортжурналі я постараюсь згадати подальшу історію з машинкою до цього моменту. Сподіваюся, що це послужить мені мотивацією для продовження робіт над нею. Дякую всім читачам.