Offroad Черниші. Перша кров

​​​​Одного прекрасного дня, після відпочинку з друзями в них на дачі, де я прочесав по забору переднім бампером, моєю задачею стало добратися з Гнідина до Букрина. На той момент я ще не був досить обізнаний і вирішив запитати у Гугла про доступні маршрути. Було запропоновано два: через Київ і через Канів. Оскільки я не був жодного разу в останньому - вибір був очевидний.

​​

Тож, прокинувшись о 7 ранку, я зібрався в дорогу, і довірившись навігатору від Гугла, успішно переїхав на інший берег Дніпра через Канівське водосховище. Після цього дорога стала більш дрімучою, лісистою, але це нормально для місцевості в цій частині Київської області. Комп'ютер показав на дісплеї з'їзд з дороги, поворот до селища Черниші. Все було непогано, доки не закінчився асфальт. Я ще подумав в той момент: "невже існують села, де люди не бачили, що таке асфальт"? Проїхавши трохи по різноманіттю грунтів і схилів на будь-який смак, я зрозумів, що краще не стає. Але до дороги на Букрин залишалося лише 3км і я вирішив не зупинятися.

Поки їхав, встиг побачити пару оленів, які трохи не стрибнули мені на капот, вовка, лиса, зайців і хижих птахів. Ця місцевість ідеальна для любителів природи. Коли селище залишилося за спиною - почалися поля, підготовлені для посіву якихось культур. Декілька калюж, розкатаних тракторами-комбайнами, і мій оффроад набирає нових обертів - стає цікавіше. І тут, перед виїздом на суміжні поля, починається лісосмуга, і калюжа, яка виглядає, ніби в ній вже застрягали комбайни до цього.

До цього моменту я був впевнений, що все добре, і я доїду до місця вчасно (був дедлайн, і до нього залишалося лише 15 хв, як і часу на дорогу, на думку Гугла). Тож я прикинув траекторію, поміряв глибину і вирішив діяти. Заїхавши в цю ванну з глини, я ще деякий час рухався вперед-назад, розкачуючись, як вчили на відосиках з YT. В якийсь момент я загрався у джипера і сів дном на острівок трави та глини, і це стало непрохідною точкою.

Забігаючи наперед, скажу, що це була 11:00 ранку, друзі ж мене евакуювали о 20:00. За цей час я перепробував: підкладати гілки, доски під колеса; сходив за лопатою (3км в одну сторону) і намагався відкопатися; намагався злити воду з калюжі (дренаж), щоб колеса не замилювалися в ній, і я не заривався глибше; спробував буксирувальні гаки від декількох під'їхавших через кілька годин машин: Opel, Renault. Щодо машин - власників теж завів Гугл, але їм пощастило, що я їх зустрів і розвернув. За цілий день було тільки дві цих машини - більше людей я в той день не бачив. Дякую, що нагодували, залишили пляшку води і намагалися відкопати машину. Повертаючись до проблеми: нічого з вищезазначеного не допомогло, і мені довелося кликати Чіпа і Дейла на допомогу. Мене витягнули через 9+ годин, проведених у калюжі, і навіть відірваний бампер і глина всюди, як ззовні, так і в салоні, не змогли повпливати на мою радість бути знову мобільним.

Які висновки я зробив з цієї поїздки: не їдьте на оффроад непідготовленими. Майте з собою достатньо обладнання, щоб вибратися самим, або за допомогою інших: буксирувальний гак, і буксирувальний трос, або декілька, довжиною 5+ м, лопата, трапи під колеса, власне колеса для оффроаду. Якщо можливо встановити лебідку - просто зробіть це. Та не забудьте попередньо знайти того, хто вас витягне, якщо щось піде не так.

Наступного разу мені доведеться подолати той самий шлях, щоб повернути лопату, але до калюжі я вже не заїжджатиму - повернуся назад.