Поїздка на Волинську Голандію (Житомир-Линевка)

І так… довгоочікувана поїздка, давно була запланована поїздка на поля тюльпанів під назвою Волинська Голандія, розташована в селі Линевка Волинської області, 36км від Луцька. Виїзд з Житомира планувався о 6:00, але як це буває, поки в магазин, поки кофе, то час трохи змістився, на пів години. Маршрут був такий: Житомир-Звягель-Корець-Гоща-Рівне-Клевань-Луцьк-Волинська Голандія. Перша зупинка була запланована у місті Корець біля Корецького замку.

Трохи історичної справки: У 1386 році князь Федір Острозький розпочав будівництво фортеці та її укріплень над річкою Корчик. За іншою версією, яку пропагують деякі історики, першим будівничим замку був Дмитро Ольгердович. Проте це твердження є помилковим, адже у більшості історичних джерел зазначається, що засновником фортеці був князь Острозький, згаданий вище. З трьох сторін замок був оточений глибоким ровом, який надійно захищав фортецю від нападу. Із заходу вона була надійно прикрита річкою. До замку Острозьких можна було дістатися лише через міст, який з'єднував його з навколишнім світом. А в XVI ст. новим власником замку, князем Богданом (Богушем) Корецьким, до фортеці були добудовані нові укріплення. Пізніше, протягом XVII—XVIII століть, Корецький замок був перебудований на зразок палацу. Востаннє, 1780 року, його перебудував князь Юзеф Клеменс Чарторийський. 1832 року палац-замок згорів і відтоді в ньому не проводилося жодної суттєвої реконструкції. Щоправда, в 1920-х роках власник руїн Корецької фортеці Бнінський намагався провести ремонт, але через деякий час роботи були припинені. Цікаво, що на сучасному гербі міста Корець зображено надбрамну вежу замку Корецьких. Інформація взята з Вікіпедії.

З приводу дороги. дістатись туди, не важко, по трасі Київ-Чоп з'їзд праворуч у місто Корець, іхати прямо оріентир магазин АТБ за ним поворот ліворуч, спускаємось в низ по вулиці, його одразу буде виднопо правій стороні, до міска можна під'їхати по брущатці. Стан дорожного полотна траси добрий, по Корцю також, вибоїн чи ям не багато.

Враження про замок, цікаве і дуже атмосферне, більш вражаючий вигляд з зовні, цікавий місток який зустрічае тебе і проводить до воріт з башнею, праворуч наче склади чи сховища якісь були. Пройшовши в середину, побачемо галявину на якій колись був внутрішній двір та постройки, дивлячись залишаеться тільки уявляти як там було, але атмосфера і вигляд на краевид тільки доповнюють уяву) Варто заїхати.

Далі на черзі була Гоща і маєток Валевських. По часу хв 40, по цієї ж трасі, але біля Гощі доведеться розвертатись, бо місто лежить по лівій стороні. Заїхавшт в саму Гощу, по центральній вулиці їхати в самий низ, і біля РАГСу можна і залишити авто і трохи пройтись.
Історична справка: Втіленням модерністичної естетики у волинське садово-паркове будівництво стала композиція садиби гафів Валевських у Гощі.
З 1840-х років на її території починаються будівельно-реконструкційні роботи, які пов'язувались з «окультурненням» флори парку (немає ніяких відомостей про дендро-видовий склад насаджень раннього парку, але, очевидно, він був змінений практично повністю). Основу ансамблю складає рекреація, серед зелені якої розташовується палац, зведений в кінці XIX ст. За типологічною належністю це вже не палац, а котедж, особняк із характерною для свого типу багатооб'ємністю форм і лаконізмом деталей. Корпус не розкритий на простір за межами садиби, ніяк не пов'язаний із зовнішніми об'єктами, а навпаки, відгороджений, локалізований від них парковою зеленню. Простори у садибі — камерні і поєднуються між собою вузькими алеями. Унікальним для Волині було і розташування парку — на плоскій ділянці (не виникало необхідності підкреслення домінуючого значення архітектури). Таким чином парк було перетворено на унікальну живу колекцію екзотичних порід, збережених до наших днів: гінкго, ялина європейська, сосна чорна та Веймутова, дуб звичайний пірамідальний, липа широколиста (розсіченолиста форма), ясен звичайний (форма плакуча), в'яз гірський, береза жовта та інші.
Палац поміщиків Валевских, яким в 1840-х роках належав маєток в Гощі — унікальний для України. Він витриманий в стилі шале — альпійського будиночка з фахверковим фасадом і мансардним поверхом. Шале оточене найбільшим в області периферійним парком площею близько 7 га, що починається безпосередньо біля ґанку садибного будинку. Парк заріс і здичавів, але не втратив своєї привабливості, а старі ясени і каштани (всього близько 30 видів дерев і чагарників), що обступили застаріле шале, лише підкреслюють своєрідну красу і неповторність минулої епохи. В радянський час його південний фасад (і, частково, північний) обклали звичайною облицювальною плиткою, що перетворило маєток на ординарний будиночок соціалістичної епохи. Довгий час у приміщенні садиби працювали райвиконком, відділ соціального забезпечення, ЗАГС, художня майстерня, контора адвокатів, міськторг. Із 1978 року розміщувалась центральна районна бібліотека. Станом на 2018 рік будівля пустує. Є певні ознаки реставрації.

Про саму садибу, трохи занедбана, і здавалось що не доглянута, в середину не потрапити (нам не вийшло) як туристична мітка, навряд варто їхати щоб побачити садибу, якщо проїздом тоді да, як для фотографа, провести фотосесію дуже атмосферно.

При виїзді, або прив'їзді в Гощу є кондитерська фабрика приГощайся, ось туди то варто зупинитись, бо цукерки просто Вогонь)))

Проїздом через місто Рівне, там зупинялись лише поїсти, не відвідували місця і парки бо там були не раз, місто Рівне дуже спокійне, комфортне, і уютне місто, дуже подобається, і туди ще не раз поїду!
Дорога на Луцьк, роки 2-а назад були і там ремонтувалась дорога, на сьогодні дорога клас, їдешь і насолоджуешься, але не довго( після круга дорожне покриття залишає бажати ліпшого, і чим ближче до Клевані то далі гірше і гірше, багато ям і вибоїн, круті склони+по одній полосі, дуже опасна дорога.
Зупинка Клевань, але не Тунель Кохання, там були неоднаразово, вирішили не гаяти час і не заїзджати, а от Замок Клевань ось це треба заїхати, думали що буде прикольно, але але… перед самим виїздом з Клевані по трасі, з ліва біля собора є дорога яка і веде до цього замку, ми з'їждлали в низ, і опинились під самим замком і під мостом що веде до нього, довелось підніматись по крутому склону, повезло ще не було напередодні дощу, бо тоді взагалі не піднялись, коли іхали від нього то зрозуміли що дорога є прям біля самого собора, зіїзати можна якщо обїхати собор за лівої сторони.
Історична справка: Відомості про первісну фортецю датовані 1475 роком. Саме село в письмових джерелах вперше згадано під 1458 роком як власність князя Михайла Чорторийського. Фортецю розташували на узвишші біля річки Стубли. У 1495 році його син князь Федір Чорторийський, луцький староста, добудував замок, оточив його міцними кам'яними стінами і глибоким ровом, який заповнювався водою Стубли. Тоді ж по кутам було зведено дві муровані вежі «пунтоне» — п'ятикутні в плані. Одна вежа захищала в'їзну браму, а інша — контролювала підступи до замку з боку річки. Обидві вежі відносно непогано збереглися, особливо східна. Товщина їх цегляних стін в деяких місцях досягала 3,8 м. Третя башта, що не збереглася до наших днів, була дерев'яною. Закінчилася побудова замку в 1561 році. Збережено опис замку за 1605 рік. Головну захисну роль відігравала західна вежа, зміцнена кам'яним бастіоном. Східна вежа слугувала цейхгаузом (арсеналом). Замок швидко втрачав оборонну функцію і в 1632 р. споруду віддали єзуїтам, які влаштували тут свій колегіум. Ймовірно, вони й були господарями замку до кінця 18 ст. Отже, замок не був магнатською резиденцією з палацом, як Корецький замок. Після першого поділу Речі Посполитої землі відійшли до Габсбурзької монархії (з 1804 року Австрійської імперії). За наказом імператора Йозефа ІІ у 1773 р. майно єзуїтів конфіскували. Після наступних поділів Речі Посполитої територія відійшла до Росії. На зламі 18—19 століть замок стояв пусткою. У 1817 р. східний мур замку розібрали. Будівельні матеріали використали для побудови двох флігелів, призначених для польської гімназії. У період 1817—1831 рр. використовувався як польська гімназія, яку царат ліквідував після польського національно-визвольного повстання. Повільне руйнування замкових споруд продовжилося під час трагічних подій 20 століття.

Про сам замок, під'їхавши до віадука спочатку були вражені, атмосферно нече в тій єпохі, попередньо писав як піднімались, перед нами повстали ворота і вхід в замок, пройшовши всередину відчув трохи разочарування, не від замку, а від людей( загаженно, багато битого скла, багато графіті, і один із входів самі приміщення видно було що підпалівали, стіна повністю чорна(( шкода що цікаві місця і історічні будови знаходяться в такому стані, і що наші люди навмистно знищують(( прикро.

Ну не будемо про грустне і повернемось до подорожі. Попереду чекає Волинь. Покинувши Клевань попадаєшь вже на трассу гарну по стану і з гарним краєвидом, вздовж лісної полоси. Їхати можна спокійно 100-110км\год. В Луцьк не заїзджали даби не потрапити в дорожню тянучку (ми так думали )) ) поїла по об'їздній, чому були дуже задоволенні, навігатор повів нас через об'їздну, через Вишнев — Киверци — Кременець, і цей участок дороги дуже крутий, дорога супер, через ліс їдешь узбіччя прибрані чисто, в'їзджаешь в села просто кайфуешь як чисто як охайно, просто немає слів, Волинь ви круті! І далі була Волинська Голандія, коли ми туди їхали думали що буде невеличке поле де виращують тюльпани і народу буде не багато, ага … реальність організована парковка в полі біля входу в саму Голандію, а припаркуватись треба щей пошукати, Вхід коштує 100грн, прив ходу є туалет, бігати по кущам не доведеться, і народу… багато одним словом) багато цікавих квітів і непогана організація заходу. є що подивитись є що пофотаграфувати. Висновок… їхати варто!

Для себе з'ясували, що в наших мандрівках завжди треба час поверненя, якщо не плануємо залишатися на 2-а і більше днів, практикою було виясненно що в 6 вечора потрібна рухатись додому. По планах було ще заїхати в Луцький Зоопарк і за РІвним поїсти. Повртеаючись вже трохи іншою дорогою, заїхали в Луцьк і добрались в парк відпочинку, це другий раз коли ми буваємо в Луцьку, і відкриваешь для себе уют Луцька, парк відпочинку комфортний хочеться просто гуляти, річка яка протікає через парк, дуже гарно. Зоопарк, знаходиться в самому парку, вхід коштує 120грн з людини, і одразу зустрічає панічними чірікан'ями попугаїв, і котами які там живуть, детально розповідати про зоо, скажу одне треба їхати і треба бачити, тут є на кого дивитись))
Трохи втомленні трохи зголоднівші, рушили ми додому на зворотньому шляху, була одна точка зупинки, заправка за містом Рівне, а до неї були незаплановані зупинки задля пофатагравувати гарні краєвиди і поля жовтого Рапса на тлі голубого неба)))

Після Заправки наших шлунків, рівна спокійна дорога додому!
Підсумки подорожі:
Кілометраж: 630км
Витрати на пальне : 1455грн
Заправка ЮПДЖи: 41,9грн/літр
Росхід середній вийшов 5,5літрів/100км
Їжа: 1000грн/3люд
Квитки: 660грн/3люд
Вкусняшки в дорогу: 185грн
Усім мирного неба і рівної спокійної дороги!