Початок

Нарешті дійшли руки до написання першого (дай Бог не останнього) допису до БЖ. 

Зазвичай, прийнято починати з історії покупки, а отже і я піду по вже звичному «маршруту». 

До А4 я був щасливим власником А5, 2011 року.

Машина влаштовувала мене повністю і кожен день дарувала задоволення, як в перший, проте неспішно продавалась (періодично то з’являючись, то зникаючи з авторіа). І от в грудні 22‘ року, після чергового огляду потенційними покупцями, машина вже от-от мала продатися, проте морально я так і не зміг дійти до моменту розставання з нею, а тому, вибачившись перед людиною, я відмовився від цієї авантюри і вирішив, що й на далі їздитиму на А5, дороблятиму заплановане і витиратиму сльози щастя за кермом (:

Аж раптом, в клубному чаті вилетіло повідомлення про пошук машини в тому ж бюджеті, що я й планував отримати від продажу, а шукачу пригод  (автомобіля) дали мій контакт. 

Трохи поспілкувавшись ми домовились на зустріч для перегляду А5-ої, а я в той момент вирішив для себе, що якщо все складеться - продам, адже то вже «доля». Зустрівшись з потенційним покупцем, ми провели біля машини близько години, а наша зустріч зовсім не була схожою на типові сматріни, а скоріше на звичайну бесіду двох однодумців і в якийсь момент я навіть забув, що продаю її, аж поки мова не зайшла за гроші. Домовившись по ціні, ми дійшли до того, що я скинув пару $, а взамін отримав банку дуже смачного домашнього меду (: Ми вдарили по руках, я отримав завдаток і настав кульмінаційний момент… 

Від‘їхавши метрів 100 від місця нашої зустрічі, я зрозумів, що так і не маю альтернативного варіанту на заміну. 

Буквально за 10 хвилин я вже стояв на АЗС з кавою в руках і гортав авторіа, перебираючи купу варіантів, які так і не чіпляли мою тонку душевну натуру. 

В якийсь момент я зупинився на Ауді А3, віднісши до плюсів її більш свіжий (на мою думку) зовнішній вигляд, невеликі габарити та прикольні фішки по типу зсувної панорами, якої мені так не вистачало на А5. 

Однак, з А3 в мене не зрослось від слова зовсім. Перший проглянутий варіант вживу виявився напівмертвим, а продавець найтиповішим перекупом з такою ж типовою історією про те, що це машина кумабратасвата. 

Наступні 2 варіанти якимось дивовижним чином, почергово, опинились під завдатком в момент, коли я разом з товаришем на крилах кохання (прекрасному пасаті цц) летіли на зустріч до них. 

І от 3-ій варіант, чорна на чорному А3 з пробігом близько 90 тисяч. На дворі вже пізній вечір, через кляту русню світла немає майже у всьому місті, а ми мчимо через весь Київ подивитись її на автомайданчику.  

І який же щасливий я був, коли приїхавши туди я почув від менеджера: «за неї ось 15 хвилин назад завдаток лишили». Саме тоді я вирішив, що з А3 в мене не складеться і планував поїхати додому, лазити по авторіа в пошуках Ауді рс7 тисяч за 5-7$ )). Аж раптом менеджер запропонував подивитись А4, яка в них стоїть. З першого погляду я зрозумів, що вона мене влаштовує. Кузов А4 мені візуально завжди симпатизував (не знаю, доречі, чому я одразу не дивився на них), комплектація та стан автомобіля також мене потішили і ми домовились на наступний день відвезти її на сто. 

Після діагностики я лишився задоволеним і було прийнято рішення, що треба її забирати. Аж раптом виявляється, що власник машини - волонтер і от зараз він за кордоном, а звідти він прямує до Запоріжжя, а звідти кудись на схід і потім далі. Узгодивши наші графіки, ми домовились, що він приїде до Києва на один день, за який ми відповідно й мали переоформити машину. 

Впустивши купу нюансів з якими ми зіштовхнулись до моменту його приїзду, за день до мого Дня Народження нам все ж вдалось переоформити машину і так з колишнього власника прекрасної А5 я перетворився на власника поки ще не такої прекрасної А4.