Запоріжжя - Київ та перші враження від Дельфіна

Обмін то відбувся, але ж треба було вирішити питання з переоформленням. Тому купив квиток на поїзд до Запоріжжя. І після роботи у п'ятницю з нетерпінням чекав наступного дня. Майже вся субота пройшла у Сервісному Центрі МВС, а вже у неділю я запланував поїздку до Києва.

* * *

Відчиняю гараж, стоїть бойова 34-ка.

Підключаю акумулятор, закриваю капот, сідаю... Тепер я вдома :) Повертаю ключ, рядна 6-ка запускається з півоберта. Минула 34-ка у мене була на м50, до м20 ставився доволі скептично. Але цей мене вразив рівною роботою та відсутністю вібрацій на кузові. Виїхав з кооперативу, пряма, прискорення... Кайф :) Двигун весело крутиться при цьому дуже приємно звучить. 

В салоні майже нема сторонніх звуків, широка резина, відносно низький профіль, машина на дорозі стоїть дуже впевнено.

* * *

Зібралися, завантажили машину поїхали. Привантажили машину конкретно, комплект коліс на дисках, 3 людини і речі. Коли задня частина присідала, резина підтирала арки, напевне підсили пружини. 

Дорогою завітали до Кам'янського, щоб завітати до костелу Святого Миколая.

Дельфін по трасі біг впевнено, ніщо не передбачало біди. Але тут засвітилася лампа ABS, по досвіду першої 34-ки це могло свідчити про те, що якісь проблеми з генератором/АКБ. Проте я сумнівався у своєму висновку, бо їхали по трасі, оберти достатні, щоб заряджати акумулятор. Тим паче у роботі машина ніяк не змінилася. 

Їдемо, десь кілометрів 20 проїхали після того, як лампа засвітилася, залишається 200км до Києва, машина глохне прямо на ходу, котимось, Дельфін не запускається. Класика жанру, стали на трасі, ще й дощ. Відкриваю капот, мультиметр на АКБ, фіаско... 11В. Перевіряю ремінь генератора, натягнутий, все ок.

Я готувався до поїздки, купив мастило, тосол, дистильовану воду, насос, хомути, запобіжники, домкрат та інше. Але про трос чомусь не подумав. Спробували поголосувати, люди зупинялися, але допомогти не могли. Зателефонував до евакуатора, 9000 гривень... Віддати стільки не був готовий. 

Пощастило, що неподалік була заправка, докатили туди Дельфіна. Але троса у продажі не знайшлося...

Проте пощастило вдруге, на заправці зупинилися військові, які тягнули Cherokee на лафеті на ремонт. Підійшов, попросив допомоги, поміркували, поміркували і зійшлися на тому, що вони дадуть мені акумулятор з Cherokee до Києва. Перекинули АКБ, заміряли напругу, так дійсно генератор не дає заряду зовсім.

Їхав за лафетом, без світла, обдуву та інших опцій комфорту, щоб зберігати як можно більше заряду. 

Вже по темному доїхали до Києва, віддали АКБ, хоч хлопці і не хотіли брати гроші, але на пиво взяти вмовив.

Потім приїхав друг мого друга з акумулятором і вже на ньому нарешті доїхали до дому. Доречі приїхав на Nissan Laurel, японська легенда допомогла німецькій.

Далі буде...