перша спроба або з чого все почалося

То був 2019 рік, вже приблизно два роки, як моя проста цікавість до авто переросла у справжнє захоплення. Мені дуже хотілося мати власний автомобіль. Хоча б який не будь. На той час я якраз потрапила у жигулівський двіж, та і грошей на щось інше мені б забракло. Тож якось назбиравши 500$ я розпочала пошук тої самої жигулі. Мені дуже подобались 2103 і я просто марила, що знайду гарну трійку на червоному салоні. І така знайшлась, ба більше вона мене зацікавила тим, що була одна із першої партії. Так як мала порядковий номер (вінкод) 000234 (точно не пам'ятаю, але здається такий). Знаходилась вона аж у Червнівцях, була блакитного кольору і з червоним салоном, що мене дуже тішило. Тож не довго думаючи, поговоривши з власником і домовившись про зустріч, я, мій хлопець та ще троє друзів вирушили за нею. По приїзду звичайно вона була в набагато гіршому стані ніж то було на фото, але мені було байдуже, бо я хотіла саме її. Пройшовши стадію торгів ми зійшлись на ціні і поїхали у мрео. А тут то мене і чекала несподіванка. Як виявилося переоформити її на мене зразу по місцю ми не зможемо, бо власник по т.п. десь про*бався у лісі не дивлячись на попередні домовленності. А без переоформлення ми купувати не хотіли. Навіть не знаю чого ми тоді так залупилися з тими документами. Забрали б її та і мала б рідкісний екземпляр. Але ж ні, ми поїхали додому, а потім ту 03 взагалі зняли з продажу і залишили "у сім'ї", не дивлячись на усі мої вмовляння? Пригнічена я повернулася до Києва, просравши трохи грошей на дорогу, їжу, шиномонтажки (через супер дороги біля Чернівців) :/
Але купівля власного авто не давала мені спокою не вдень, ні вночі, я постійно видивлялася олх у пошуках тієї самої єдиної. Але вже обмежила пошук Києвом і областю.
Далі буде.
п.с. я і досі хочу саме цю 2103... то психічне порушення...