Надія Вкладишівна, чи ансабль по поршневому кільцю....майже.

Вітаю всіх на українській платформі автолюбителів, та автовласників!

Давно я нічого не публікував про свою машину, тому спробую виправитись...

Дія перша. Дивні дива.

Був теплий пекельно жаркий літній, мирний день липня 2021 року, це був крайній день моєї відпустки, і я вже думками ввесь в роботі тягнувся разом з потоком по Дніпровському мосту м.Києва. 

Взагалі відпустка пройшла доволі насичено... був й на природі, з наметами, зі сплавами, й на морі в Одесі, а ще на вказівному пальці правої руки 11 швів, заділо сухожилля....От про це все й згадував...

Хобі явно вибрав собі занадто травмонебезпечне... та винен сам, втратив на хвилинку концентрацію і відволікся, за що й поплативсь. Колись можливо розкажу й про хобі.

Стоп, про що це я? ААА, так, я ж про свою пригоду з вірною Зозулькою AUDI A4 B6☺. Так от, їду на четвертій передачі, швидкість щось в районі 40-45 км/годину, й тут в один момент машина просто глохне, благо швидкості вистачило прийняти вправо й зупинитись.

Крутнув стартером, і серце впало в пʼятки, двигун видавав абсолютно нехарактерні звуки, здорового двигуна.

Потихеньку вечоріло, будній день, люди почали вертатись додому...

Виставив знак аварійної зупинки, підняв капот, поліз до ременя ГРМ, чомусь на ньому було масло, але натяг був. Заспокоїв себе, пішов в машину, почав гуглити контакти евакуатора, замовив. Сиджу, чекаю. "Через 30 хвилин буде" - розтягнулось на 50хв, а я що? - чекаю. Потихеньку, автомобілісти що повертались з роботи в спекотний будній день почали мені сигналити. Хотів би я розповісти що я всіх знаю і вони так зі мною вітаються, чи сила ментального звʼязку між водіями настільки стала сильною, що вони почали спілкуватись за допомогою звуків своїх сигналів, але ні.  Вони, бачте не були вдоволені, тим що я зайняв цілу смугу, і нікуди не їду, ніби я того сам хотів...цікаві в нас люди, були у 2021 році, але зараз не про це. 

Зупинився, якщо не помиляюсь, Renault Duster. Хм. Вийшов незнайомець, та запитав що сталось. Я подякував за проявлену цікавість, та коротко описав що трапилось.

За хвилини три, до зупинки незнайомця, перетелефонував водій евакуатора, та сповістив, що буде через 10 хв. Водій Рено, любʼязно запропонував стягнути мене, хоча б з мосту, на що я відмовився, аргументуючи це тим, що вже евакуатор на підʼїзді. Також, поки обговорювали ситуацію, ми познайомились з ним, це був Геннадій, за фахом моторист (цікаве збіг, правда??), що має своє СТО на Позняках. Я ще був не готовий приймати рішення що робити далі, але про всяк випадок попросив лишити номер телефона. Подякував, та попрощався з новим знайомим.

Приїхав евакуатор.

Евакуатор повіз мене додому. Так закінчився цей, досить важкий для мене день.

Дія друга. Розбір польотів.

Зателефонував до СТО яке порадили одноклубники, - всі йдуть у відпустку на тиждень, літо ж. Мені авто потрібен на кожен день. Зателефонував на інше - черга з тижнень, ще на одному - сказали через три дні зателефонувати. Та як так!? Як це так, якщо треба мені вже і зараз!

Телефоную до нового знайомого Геннадія. Поговорили, там майже жива черга, дороблює машину і зможе взятись за мою. Ну й добре, може так і повинно було статись? Викликаю евакуатор, лишаю ключі та авто на СТО. Їду в роздумах. додому, чекати анамнез.

Ну а далі все складалось якось так:

Була мийка, розбір та дефектування. Ну й трохи авто-жахів:

Ось тут винуватець пригод. Розвалився підшипник в ролику. (фото поганої якості, бо це скрін з відео)

Далі - гірше (

А найгірше в цьому всьому було те, що зламало й бугель.

Ще і як виявилось, майже допрацювався до ручки вакуумна помпа.

Хочу підмітити, що до поломки, авто було кожен день на ходу, і впевнено їздило. Без ніяких проблем в Одесу та назад в Київ (близько 1тис. км.) - все без проблем.

Дія третя. Автомобіль поставлений на хід.

Було замінено:

- всі рокера,

- всі сальники,

- тарілочки

- всі ролики та помпа, новий ремінь

- масляний перепускний клапан в обох головах

- масляні перепускні клапани в розвалі блоку

- два кулачкові вали Б/в (той що погризений був, він і вирвав бугеля, явно мастильний голод був)

- одна голова б/в в зборі

- вакуумна помпа Б/в

- ще дуже багато всього, сальники, прокладки, і т.і.... вже й не згадаю.

Автомобіль був поставлений на хід за три чи чотири дні, з вихідними. Якістю робіт я задоволений на 100%. Машина по цей день на ходу.

Дуже вдячний Геннадію, випадковому знайомому, який допоміг мені відремонтувати Зозульку.

Ну от така історія в мене була.

Що скажете? Чи доцільно б зараз, було ремонтувати автомобіль в сучасних реаліях війни в 2023 році? Поділіться в коментарях.

Всім дякую, хто дочитав до кінця. Слава Україні!

P.S. Раніше це така була проблема, що навіть згадувати не хотів, та 24 лютого все змінило... зараз це просто банальна неприємність, на яку б точно зараз відреагував би по іншому, ніж тоді.