Гошівський монастир Василіянський монастир Преображення Господнього .Гошев . Василиянский монастырь Преображения Господня.

Поява монастиря[ред.
Навколо питання виникнення Гошівського монастиря існують різні версії. Якщо врахувати, що перша письмова згадка про село Гошів відноситься до 1464 р., то монастир в урочищі «Красний Ділок» (згодом — «Чорний Ділок»), як місце поселення кількох ченців-пустельників, міг існувати значно раніше. У пошуку кращих і вигідніших умов ченці масово переходили з одного монастиря до іншого, а деякі заселяли необжиті землі на певній віддалі від існуючих поселень.
Майже 5-столітня історія монастиря була дуже складною. 1570 року лицар королівського війська Кучулад побудував тут церкву і монастир, які на початку XVII століття спалили кримські татари. Вони також повбивали ченців.
У 1629 році власник (або державець[3]) села Гошів Євстахій Шумлянський відбудував церкву і монастир у Чорному Ділку. Цей чоловік був великим жертводавцем, а незадовго до смерті й сам прийняв чернечий обіт.
У другій половині XVII століття монастир перенесено на Ясну Гору. Ймовірно, переселення монахів на нове місце було зумовлене черговою пожежею. Але й тут у 1762 році вогонь пожер монастирські будівлі. Аби все відновити, знову потрібні були кошти і шалені зусилля. Саме тоді ігумену Йосафату Ленчевичу, згідно з його записами, з'явилася Божа Мати, яка втішила монаха і дала добру пораду щодо відбудови.
Зібравши кошти, почалася робота. У 1771 році на Ясній Горі вже стояв монастир, а наступного року завершено відновлення церкви. Вона була невеликою, тож згодом, аби задовольнити духовні потреби віруючих, яких приходило сюди чимало, у 1842 побудовано більший храм. Він стоїть тут і донині[4]Ікона Гошівської Божої Матері — копія Ченстоховської ікони — належала до родини хорунжого Шугая. Під час пожежі, коли все його господарство згоріло дотла, залишилась недоторканою лише одна стіна — на ній висіла ікона. Згодом родина Шугаїв, рятуючись від татарських набігів, перебувала певний час у маєтку Гошовських, відтак і ця ікона змінила власників. В 1736 р. ікона заблисла великим сяйвом, а потім на обличчі Богородиці залишилась немовби роса, а з очей спливали сльози, що засвідчило багато людей і місцевий священик. Гошовський передав ікону в монастир, а митрополит Лев Шептицький, після проведення церковного розслідування, окремим декретом проголосив її чудотворною. Від того часу ікона Гошівської Богоматері прославилась багатьма чудами, які було детально розслідувані та зафіксовані в спеціальній книзі, та отримала назву «Цариця Карпат»[7].
Наближалося 200-річчя перенесення чудотворної ікони Матері Божої до монастиря — 1937 рік. ікона потребувала відновлення, реставрації. «На лляному полотні розмірами 63,5 х 43 см, — описує автор книги „Цариця Карпатського краю“, — олійними фарбами була намальована Божа Матір з дитятком Ісусом. Обличчя Божої Матері і Дитятка — яснобрунатні, плащ Божої матері — синій, сукня — вишнево-червона, одяг Дитятка ісуса дещо ясніший, ніж плащ Богородиці, а корони — золотаві…» Згодом срібні оздоблення замінили на золоті, прикрасили коштовним камінням. А митрополит Андрей Шептицький поновив на чудотворній іконі печатки Атанасія Шептицького[8].

Появление монастыря
Вокруг вопроса возникновения Гошевского монастыря существуют разные версии. Если учесть, что первое письменное упоминание о селе Гошив относится к 1464, то монастырь в урочище «Красный Деловой» (впоследствии — «Черный Делец»), как место поселения нескольких монахов-отшельников, мог существовать значительно раньше. В поиске лучших и выгодных условий монахи массово переходили из одного монастыря в другой, а некоторые заселяли необжитые земли на определенном расстоянии от существующих поселений.
Почти 5-столетняя история монастыря была очень сложной. 1570 рыцарь королевского войска Кучулад построил здесь церковь и монастырь, которые в начале XVII века сожгли крымские татары. Они также убили монахов.
В 1629 году владелец (или государь [3]) села Гошив Евстафий Шумлянский отстроил церковь и монастырь в Черном дельцы. Этот человек был большим жертвователем, а незадолго до смерти и сам принял монашеский обет.
Во второй половине XVII века монастырь перенесен на Ясную Гору. Вероятно, переселение монахов на новое место было обусловлено очередной пожаром. Но и здесь в 1762 году огонь пожрал монастырские здания. Чтобы все восстановить, вновь потребовались средства и безумные усилия. Именно тогда игумену Иосафата Ленчевичу, согласно его записям, появилась Богородица, которая утешила монаха и дала хороший совет по восстановлению.
Собрав средства, началась работа. В 1771 году на Ясной Горе уже стоял монастырь, а в следующем году завершено восстановление церкви. Она была небольшой, поэтому впоследствии, чтобы удовлетворить духовные потребности верующих, которых приходило сюда немало, в 1842 построено больше храм. Он стоит здесь и по сей день [4] Икона Гошевской Божьей Матери — копия Ченстоховской иконы — принадлежала к семье хорунжего Шугае. Во время пожара, когда все его хозяйство сгорело дотла, осталась нетронутой лишь одна стена — на ней висела икона. Впоследствии семья Шугаев, спасаясь от татарских набегов, находилась некоторое время в имении Гошовских, поэтому и эта икона сменила владельцев. В 1736 икона заблисла большим светом, а затем на лице Богородицы осталась бы роса, а из глаз текли слезы, показало много людей и местный священник. Гошовский передал икону в монастырь, а митрополит Лев Шептицкий, после проведения церковного расследования, отдельным декретом провозгласил ее чудотворной. С того времени икона Гошевской Богоматери прославилась многими чудесами, которые были детально расследованы и зафиксированы в специальной книге, и получила название «Царица Карпат» [7].
Приближалось 200-летия перенесения чудотворной иконы Матери Божьей в монастырь — 1937 год. икона нуждалась в восстановлении, реставрации. «На льняном полотне размерами 63,5 х 43 см, — описывает автор книги" Царица Карпатского края ", — масляными красками была нарисована Богоматерь с младенцем Иисусом. Лицо Богоматери и Младенца — яснобрунатни, плащ Божьей матери — синий, платье — вишнево-красная, одежда Младенца Иисуса несколько яснее, чем плащ Богородицы, а короны — золотистые … »Впоследствии серебряные украшения заменили на золоте, украсили драгоценными камнями. А митрополит Андрей Шептицкий восстановил в чудотворной иконе печати Афанасия Шептицкого [8] .