Історія одного не зовсім вдалого дня. А може, і вдалого. Можливо могло бути гірше, ніж просто прокол колеса. Коротше, одним чудовим днем поспішаючи по важливих сімейних справах, підійшовши до машини вранці, я виявив спущене колесо. Думаю я собі, що може напередодні пробив десь чи шуруп упіймав. Одним словом, навіть не підозрював такої ницості від невідомих. Як на зло, насоса у мене не виявилося. Благо поряд проїжджав таксист, який з люб'язністю, на диво, дав мені насос і навіть допоміг підкачати колесо. Думаю я собі, зараз підкачаю та доїду до найближчого шиномонтажу. А фіг там. Колесо майже не качалося. Як виявилося, і не відразу помітили, маємо справу не просто із цвяхом чи шурупом, а найнатуральнішим бічним порізом від заточування чи ножика. Красивий одним словом поріз. І ось я думаю собі, ну кому знадобилося різати колесо, до чого одне, а не все? Навколо купу машин припарковано. Та ще й на такому місці машина стоїть, що реально довкола нікому не заважає, ні чиє місце не займає, одним словом ніякого можливого дискомфорту оточенню нашого прекрасного міста та його чарівним мешканцям. Довелося діставати ручний домкратик та крутити. І ставити запаску. У нагоді таки за 7 років. Виглядає вона звичайно потворно. Але вона на те і запаска, що б бути потворною, але допомогти в необхідний момент. Години дві вбитого часу, купа нервів, поїздка на шиномонтаж та ремонт порізу. Як наслідок, нікуди я не встиг і нічого запланованого не зробив. Але може це лише мала неприємність, що могла б як варіант статися. Слава богу хоч так. А раптом ще б машину подряпали чи ще щось. Але сенс цього порізу якоюсь не гарною людиною для мене так і залишився загадкою... Миру всім...