Поки у нас війна - безпечних місць не існує

Привіт всім автолюбителям, і всім, хто ненавидить кляту ₚусню.

Продовжую поступово вносити бортжурнали за той рік, що минув. Як завжди я намагаюсь викладати все в хронологічному порядку. І от дійшло діло до 3 травня 22 року. Я довго вагався чи додавати в бортжурнал і описувати в деталях цей день. І знов таки, якщо не додам, тоді яка в біса хронологія може бути?)) адже далі події можуть бути пов'язані. 

Одним словом, про автомобілі тут буде зовсім мало..

Був гарний теплий день, і ми з батьком вирішили перевзути гольфа, бо то вже наче літо не за горами, і все таке. Не пасує зношувати файну зимову гуму.

Десь в середині процесу почалась тривога. Ми завершили роботу без поспіху. Через деякі обставини батькові довелося поїхати до дому швидше. Я вирішив перечекати тривогу в гаражі. Тут безпечно, і робота завжди знайдеться, подумав тоді я. 

Через менш ніж годину я почув щось схоже на грім. Сусід також вийшов зі свого гаража навпроти, і запитав, чи я також чув це? Прогриміло вдруге. Було схоже на те, що незабаром буде дощ, але щось сумніви закрадались. Надто це виглядало дивно. Хоч на небі дійсно хмарно було.

Пригадую, що я відійшов далі від свого гаража, щоб спробувати глянути в сторону аеропорту. Нічого підозрілого не побачив. Аж поки не почув ріжучий вуха свист, підіймаю голову, а ракета вже над моїм гаражем, мабуть, на рівні 5-9 поверху. Пригадую, що в цей момент я з життям попрощався.... все що встиг зробити це пригнути на асфальт в протилежну сторону і накрити голову руками. Потім удар і очікування моменту, коли от-от все почне сипатись прямо на голову...

Встаю через кілька секунд, бачу хмару чорного диму і вогню за дальніми рядами.  Бачу куди саме і на якій відстані від мене стався удар. Усвідомлюю, що досі живий)))бо спочатку мені здалось, що ракета падає через один ряд від мене... Перші думки були про людей. Я знав, що там вони ще були. І тільки надумав йти в сторону, де стався приліт, чую свист другої ракети... я знову на асфальт. Удар був ще сильніший за перший.. запам'ятались іскри посеред чорної хмари й звуки від дуг... Потім була розгубленість і неспокій, що робити далі. Згодом стало зрозуміло, що все закінчилось..

В повітрі відчувався запах диму, було чути руйнування трансформаторів від вогню. Здалеку лунали звуки сирен швидких... Через кілька хвилин адреналіну я зрозумів, що потрібно забиратись з нашого кооперативу, поки поліція все не перекрила і ще була можливість виїхати машиною. Прохідна охорони була без вікон, ще ніколи не їздив по такій кількості скла. Але в цей момент якось байдуже було. 

Виїхати вже було важко, екіпаж поліції перекрив дорогу. Багато людей підходили через цікавість. 

Хтось когось шукав. Копи заспокоювали чоловіка, який благав його пропустити, бо десь там в гаражі був його син (чи сини), дуже запам'ятався цей момент..

Ракетна небезпека тривала ще годину-півтори. Пізно ввечері, не читаючи новин, я просто ліг спати..

Вже наступного дня мені скинули відео прильотів (які наші громадяни успішно залили в ТГ..),  Від побаченого був шокований. Бо побачити все там на місці - це одне. Але збоку все виглядало ще жахливіше... 

Змонтував відео з ТГ, в кінці додав частину з того, що зняв на телефон. чути мій захеканий голос

Пізніше з новин я взнав про хлопця, який був най ближче до підстанції та вижив. Те, що він пережив можна тільки уявити...

Так все виглядало наступного дня

Зробив кілька фото на другий день.

Тут прохідна, за нею (7-9 гараж) те місце, де я знаходився в момент прильоту.

В ближніх рядах постраждав лише метал.

+ Кілька сюжетів 

Ці події відбувались ще задовго до осінньо-зимових обстрілів. Коли вони цілеспрямовано почали руйнувати енергетичну інфраструктуру по всій країні. Тому я не особливо переймався, що менш ніж за 200 метрів від мене знаходиться трансформаторна підстанція)) На цей момент важко було зрозуміти і мотив кацапів, нахіба їм за один день руйнувати кілька підстанцій, зокрема у тому ж Львові.  ₚусня є ₚусня, там відсутня логіка і здоровий глузд...

Я розумію, що мені добряче пощастило в той день. Але й визнаю свою легковажність. Після цього став серйозніше ставитися до тривог.

Якщо хтось повторить мою помилку, або ж випадково опиниться в схожій ситуації, можу сказати наступне:

- Щоб зреагувати й сховатись від ракетного удару часу зовсім мало. Його по суті й немає..

- Насправді польоти ракет здаються повільними й видимими тільки на відео в інтернеті та ТГ каналах, де їх часто викладають. В реальності все трохи інакше. Особливо коли ракета майже біля цілі.

-  Вам дуже пощастить якщо поруч буде рів, глибока яма або щось схоже на те. Але і це може не допомогти, якщо ви повільно зреагуєте.

- Також не буде зайвим під час тривоги відкласти всі справи й все ж моніторити новини на офіційних або перевірених каналах. Так можна частково розуміти, чого варто чекати і до чого готуватись. 

- Ну і потрібно розуміти, які об'єкти знаходяться поруч. Але зараз для більшості це вже зрозуміло.

Без сумніву, за рік повномасштабного вторгнення багато хто має і свою історію. Можна лише уявити, що відчувають люди, які живуть в містах що постійно під обстрілами.

Бережіть себе і своїх близьких. Допомагайте Збройним Силам України. Їх цим постом точно не здивуєш...

Трансформуйте ненависть до ₚусні в донати.  

Всім добра і миру.