Півроку без BMW

18 квітня, рівно півроку тому, я передав ключі від Dream Car новому власнику. Три роки та чотири місяці і всього 937 км разом.
Розлучення, як водиться, пройшло не зовсім гладесенько. Беха, як горда дама, в повній мірі проявила свій характер.
Чого тільки не було за тиждень, який пішов на переоформлення.
Працівник сервісного центру, побачивши документи 1995 року, сказав, що це марна справа — як мінімум техпаспорт не пройде експертизи, і він вже навіть не пам'ятає коли стару BMW переоформлювали. Потім "знатоки" зацокали язиками, побачивши мою "підкапотку" в колір національного прапора, коли я біля експертів підняв капот. Але не того треба було боятися. Експертизу, до речі, вона пройшла за три хвилини, причому два рази, в різні дні.
Дідусю, першому власнику в Україні, на той момент виповнилося рівно 80 років, і я молився, щоб здоров'я його не підвело, так як я їздив за дорученням, бо не хотів змінювати технічний паспорт та старі номера. Виявилося що дарма молився — дідусь ще той "міцний горішок", хай живе сто-двісті років, раз йому в 80-т дають в борг такі суми, котрі потім через суд вибивають. Красава. Моя BMW була арештована судовим рішенням, і не зняли мене десь на Солонянському посту тільки тому, що я на ній майже не їздив. Але, як потім з'ясувалося, борг, чесний дідусь, таки погасив, а от виконавча служба авто з реєстру боржників не вивела. На це пішов майже тиждень, і проблема була знята, причому, в телефонному режимі.
Олексій, нинішній власник, виявився на подив витривалим, а от BMW проявила весь свій буйний норов. Спочатку, по дорозі в сервісний центр, періодично стало пропадати зчеплення, потім, стали "прикусювати" гальма, та так, що під кінець, не такий вже собі і слабкий М30В25, ледве тягнув 1300 кг. Це все зламало плани їхати в інший сервісний центр, так як в нашому, як завжди, не вистачило бланків?. І от, після проїзду чергового перехрестя, вже по дорозі додому Акула встала посеред дороги, з майже перегрітим двигуном та гальмами, без щеплення та ще й до того сіла АКБ. Все, занавіс.
У нас через два дні мав відбутися зліт любителів BMW, відкриття сезону, і я сказав Льохі, що, мабуть туди поїду я, а не він, і так їй "дам під хвоста", як вона на те заслуговує. Бачите — застоялася. Але варто було Олексію пересісти в маршрутку, як сталося диво — спочатку дивним чином ожила АКБ, BMW, як ні в чому й не бувало, завелася, гальма заступили на бойове чергування, і навіть зчеплення з'явилося. Дива та й годі. І ми тоді з нею так поїхали…
Не хотіла вона мене так просто відпускати. Але вогонь палкого кохання вже давно погас. Тай не любив я її ніколи так як свою першу е28 з бензиновим дизелем М20В27. Як правильно сказав колись Михайло Подорожанський в ретротесті про свій перший ВАЗ 2108: "Не возвращайтесь к бьільім возлюбленньім, бьільіх возлюбленньіх на свете нет".
Був замінений потікший робочий циліндр зчеплення, прокачана гальмівна система, узгоджені всі паперові питання і Dream Сar отримала нове прізвище на бампер і можливість почати нове життя з нового аркуша. Так як Олексій за неї взявся, думаю вона не пропаде. Тепер тільки йому вирішувати чи бути їй і далі на електронних сторінках Drive2, і під яким ім'ям. Мені дуже б цього хотілося, тому звільняю місце.

P.S. Півроку як їжджу на майже новому авто, але про таке тут, на Drive, писати нічого, "не вставляє". І вже півроку, як переглядаю сайти в пошуках свого нового Dream Car … з пропелером на капоті!