Поки машина зимує в гаражі, вирішив трохи поділитись з вами історією (якщо ніхто не прочитає, то з екраном ноутбуку, на якому пишу це все)… Історією, як я прийшов до цієї BMW E46.
Все життя фанатію від машин, тисячі годин в іграх-автоперегонах, перегляду відео в Youtube, весь старий Top Gear передивився раз три, як і Grand Tour... І все, до чого йшло це захоплення, це до декількох марок. Одна з них BMW, звісно ж - хоч я не фанат цього бренду, вони зробили більше кала чим гарних авто.
Була можливість взяти раніше стару BMW, взяти як першу власну машину, але все уникав, грошей було завжди обмаль, і дозволити собі правильно обслуговувати її не міг… Так мені здавалось, насправді міг, але не жалію ні про що, тепер знаю все в порівнянні. Всі інші марки, на яких був досвід, не зайшли. Я загорався і швидко згасав, коли розумів, що нічого особливого в них нема і що зі сторони, це просто чергові 20 річні жоповозки.
Насправді були серйозні думки про купівлю іншої бажаної машини – Mazda MX-5. Бо всі інші, що хочу по бюджету не витягую. Причому не знав яку більше хотів, саму останню ND, чи саму першу NA – але одну із цих двох. ND із США готовий був чекати скільки потрібно, на 2.0, з м’яким дахом, на ручці, білого або червоного кольору. Але, все ж, вирішив, що поки що це сильно непрактична машина… Надіюсь колись до неї повернусь і буде можливість придбати. І коли передумав, знову почав думати про BMW…)
Упущу історію про мої піврічні пошуки Е36 328i на механіці - бо це мій вийнятковий ідеал серед не-М машин, аналоговий, сирий, шумний, гучний кусок шір драйвін плежр, а потім про дрібне захоплення Е60 і Е90 (занадто протирічний зовнішній вигляд, не моє), перейдемо до Е46. Неочікувано в один з днів на початку війни вирішив глянути що з Європи можна привезти, це був один з очевидних кандидатів… Ідея купувати авто як почалась війна нікуди не зникла, якраз навпаки – самий час, бо може уже й не було б часу покататись на подібній машині. Насправді не дуже подобались вони мені в порівнянні з E36, крім М3 звісно. Може тому що майже не бачив їх нормальних (Е36 нормальних теж мало, але просто симпатизує концепція та зовнішній вигляд)… На наших дорогах їздять в основному унилі напівгнилі брудні бомж-варіанти, що викликають змішані почуття, дуже рідко коли проїде доглянута в близько заводському виконанні. Чи то в Києві така ситуація, коротше кажучи, не звертав я увагу на них, а дарма. Це зараз я уже почав замічати хороші Е46, все не так погано як я думав раніше). (UPD через рік після купівлі: я помилявся знову, дуже мало їх хороших, всі болт ложили на ці машини, тільки бездарно колхозять) Прошерстивши інтернет, я зрозумів, що це прям в точку, це те, що я шукаю, те, що мені підходить, те, що я можу знайти і, саме головне, те, що я хочу.
Вимоги вибудувались майже зразу, майже ті ж що і при пошуку Е36:
Чому не дизель, чому такі вимоги, чому не з Європи, упущу, але саме головне, що я шукав - тільки б не укатану.
Добрих півроку моніторингу ринку і вивчення сабжу, пару моментів відчаю, і щьолк – ось вона.) Думав, зразу поїду, але хотів свою іншу машину продати спочатку… Потім вирішив почекати з її продажом і почав домовлятись за перегляд цієї.
Декілька тижнів потому і невеликий інцидент із здохшим генератором і щьолк – вона моя.) Знаю все про огляд авто перед покупкою і робив то вже не раз, але чомусь тут я знав, що це те, що мені потрібно. Не сильно я її дивився, не їхав на підйомник – я навіть дна не бачив, настільки все запущено. Уже є певне відчуття, коли стою біля старого авто, яке підказує чи це те, що потрібно, чи чергове сміття. Нікому не раджу так робити, але я був готовий до її купівлі, щойно побачив її зовні та всередині, з всіма косяками – про які мені чесно розповіли, до речі, що стається дуже нечасто, респект таким продавцям і респект Тарасу, попередньому власнику, який гарно турбувався про неї і переживав в які руки попаде таке авто – думаю, що не підведу, хехе.
І як купив, зразу зрозумів, що зими вона не буде бачити більше ніколи. Не для того воно. Плюс зразу придивився всі моменти, які на протязі наступних років будуть в ній змінені під моє вподобання. І зразу уяснив собі, що моя відповідальність – це привести її в хоча б майже ідеальний стан. Що постараюсь і зробити, незважаючи на обставини, на війну, на бюджет, і на думку суспільства.
І так, що ми маємо:
BMW 330i, вересень 2003 року, задній привід, M54B30 231 к.с., 6 ст. механіка GS6-37BZ/DZ, колір Black Sapphire Metallic (475), салон Stoff "laser"/anthrazit, спортсітс комбіновані алькантара/тканина. В даний момент машина на койлах TA (ненадовго, надіюсь, не фанатію такою темою). Диски 157 стиль R17 одношир (прийняв для себе рішення, поки не куплю те що хочу, буду їздити тільки на них – а те що хочу, побачите коли куплю, ахаха).
Комплектація по VIN (очевидні та малозначимі видалив зі списку):
Також по заводу встановлена штатна сигналізація VDO Dayton, яка зараз виконує по більшій мірі екран для камери заднього виду.
Доукомплектуванням машини не займались, думаю що в один момент я внесу декілька змін і додаткових опцій до цього списку (UPD: декілька? наркоман то писав). Також з часом будуть деякі технічні зміни, в сторону надійності і стилю (в ній навіть вихлоп стандартний).
Дякую за увагу, всім гарного дня і миру над головою.
Пробіг 302042 км.
БМВ ,- 🏎️харизма
Задоволення від володіння та позитивних емоцій 👋 Із задоволенням стежитиму за історією БЖ
Загалом такі машини беруть по стану, і так, вибір прекрасний і чудово зрозумілий)