Шацькі озера — Карпати, 08.18

Нарешті дійшли руки до невеликого звіту та охоти поділитися з вами про подорож Київ -Шацьк — Івано-Франківськ — Тернопільщина — Київ.
В сумі за тиждень десь 1700км. Активний відпочинок)
Дороги різні : варшавка норм, правда готуйтеся, що в межах житомирської області поперек дороги багато псевдо-лежачих поліцейських розривів й припіднятого асфальту. Любомль -Шацьк добра, можна їхати, але ж по населених пунктах сильно не розженешся, хоча деяким то не завада.

Їхали спеціально за тиждень до дня незалежності, та ще і на будні дні, бо у вихідні людей дууже багато. Найближчої доступності пляжі Світязя всіяні, що не проступитися.
На просторах інтернетів, не без допомоги драйв2, приїхали ми до сусіднього селища Пульмо, що з іншого боку озера Світязь(додаткових близько 10км від відомої бази Незабудка). Дорога була класна, асфальтована, рівна, але далі з від житлових будинків у напрямку кемпінгу та пляжу вже трохи грунтового офроуду). Побороли, хоч і було мокро, болотяно. 3 дні, 2 ночі релаксу- сонце, озеро, тепла водичка, смаколики з вогню, палатка в лісі, словом — кайф.

Місцеві підгодовують свіжими пиріжками, пончиками, кукурудзами та таранею! Можна протягнути, якщо не взяли вдосталь харчів) Магазини звісно є, але знову їхати по ямах не було бажання.
Відеозвіт, ч1)

Потім вирушили до Франківська, через Луцьк, мимо Львова — дорога файна, навіть не сильно завантажена — їхати одне задоволення; від Львова до Франика все перекатали, теж, хоч яйце коти).
Переночували в Франику, бо вже було пізно, заодно запланували пройтися саме місто подивитись. Наступного дня, трохи погулявши, не затримувалися, виїхали далі до Яремче. Там також активно місцями ремонтують, а от після Ворохти — тримайтеся, адже мало того, що вгору, так ще і ями об'їжджати. Велком Верховинський район: спуск, ям все більше, 1-ша передача. Коли вже виїхали на рівнину то трохи краще, місцями 3-тя).
Наступна зупинка була на базі Білий Слон, в селищі Дземброня. Так от, після з'їзду від села Ільці до бази грунтовка засипана камінням. Нешвидко їхати можна, красиво втикати по сторонах, місцями трешово, бо каміння більше і вибиті ями, спуски і підйоми — невеликі, але не зважаючи на низький передок проїхали, хоч повільно, але ні разу дном навіть не черкнули, тільки каміння пару раз стукнуло з-під коліс. База крута, з усім і на будь-який гаманець, можна як з палаткою, так і в готельному номері там зупинитися (котеджі), їдальня, кухня, душ, туалет) все круто зробили!
По приїзду налякав дощ з грозою, але в них то часто і швидко проходить.
Наступних пару днів був хайкінг по горах Косарище, Вухатий Камінь, Піп Іван (2028) з обсерваторією на вершині.
Відеозвіт, ч2)

Настав день від'їзду. Розпитали дорогу через Коломию, вже кращі гірські серпантини, але навігатор повів через села Коломиївського р-ну — то був треш. Ворогу не побажаю туди заїжджати)
Перестрибали на територію Тернопільщини, ямки чернівецької траси полатані, терпимо. Ночівля в родичів та наступного дня на Київ)
Там порадували дороги Житомирщини: активні ремонти найближчих сіл до Житомира, з Чуднівського напрямку!
Так і пройшов тиждень відпустки)
Трохи фоток та пару швидких відео)