Коротше став бусик як решето, а прощатись шкода… правда не так що б і шкода, просто продаси за копійки, а нового не купиш. Ось і було вирішено поступово відновити, так що без напруження для сімейного бюджету. Машина у комерції не бере участі, лише особисто використання. То привезти будівельні матеріали, то меблі перевезти, аж до того щоб привезти сіно кролям, яких вирощує мій батько. Ну взагалі бус потрібний, а грошей мало, ну як завжди.
Ну нарешті ми зважилися почати його робити, насамперед, віддали на зварювання. Далі буде фарбування, антикорозійка, та й за технікою підтягнемо.