Франція 2021. Книга 11. Додому..... Шамоні-Мон-Блан – Вадуц (Ліхтенштейн) – Мюнхен – Ужгорож – Київ.

Минуло вже більше року з моменту поїздки, але через кляту русню, досі не можу закінчити розповідь про нашу чудову та незабутню поїздку по Франції у 2021 році. 
Тож продовжу! 

Відпочинок близився до кінця, тому день виїзду в сторону нашої рідної все ж настав. З вечора ми дуже непогано посиділи, куштувавши місцеві вина та сири, тож збори та  виїзд трохи затягнулися )

Під час зборів я повністю перепакував все авто, тому що та кількість вин та подарунків не повинні були кидатись в очі прикордонникам )) Дякуючи конструкторам у нас величезне підпілля в багажнику, а пляшки, завернуті в рушники, чітко заходять під сидіння )))

Погода в день виїзду стала в рази кращою, а з-за туману визирало сонце. Ех, як же ж нам не вистачало такої погоди минулі два дні для польоту на гелікоптері на вершину....

Але то таке. Посиділи ще трохи перед дорогою у цьому прекрасному будиночку, поки грілося авто, і, десь о 10:20, поїхали. 

Цього дня ми планували виїхати з Франції, пройти транзитом Швейцарію, заскочити в Ліхтенштейн, проїхати Австрію та зупинитися в Німеччині. Отже треба було поспішати. 

Ось декілька фото по дорозі від Шамоні до кордону зі Швейцарією. Чесно, дуже не хотілося виїжджати. Сонце, тепло, сніг у горах... дуже красиво)

А ось і кордон.

Саме після перелітну кордону і було зроблено це чудове фото!

В Швейцарії спустились з гір в долину, там вже ще більше сонця і зноа запахло літом ) 

Були у нас, звичайно, шалені думки поїхати через гірську місцевість, заскочити в Лаутербруннен.

Але тверезі думки взяли верх і ми вирішили що вже досить емоцій і треба залишити це на наступний раз для повного насолодження цією місцевістю. Тому ми стали на автобан і поїхали в напрямку Женевського озера, Берна та Цюріха. 

Хіба не краса пересуватися по таким дорогам?) П.с. Хіба так можно було з боксами ? П.с.с. Хіба не прекрасні номери князівства Ліхтенштейн?)

Далі вирішили вже ж заскочити в Ліхтенштейн і вздовж Цюріхського озера ми почали рух в напрямку князівства, зробивши невеличку петлю. 

Ось так ми просто їхали по автобану, звернули вправо, переїхали місток і ми вже в іншій країні, в іншому князівстві )))

О 15ій годині ми заїхали дл столиці - міста Вадуц. 
Дорога 400км зайняла у нас 5 годин. 

Вадуц - типове містечко князівства... сіренько, людей майже нема, дорогі авто, та космічні ціни ))) Навіть магнит на холодильник не купили, бо 9 франків за страшного козлика це щось ))) 

Тому ми випили кави з якось булкою. На той час це було десь 15 франків (400грн) за порцію. Ще трохи подивувалися з цін і вирішили їхати далі.

Проскочили ще через декілька маленьких містечок і знов повернулися на швейцарський автобан. 

Далі декілька десятків кілометрів проїхали ще по Швейцарії і опинилися в Австрії в районі містечка Дорнбірн. 

Там ми заправились газом по непоганій ціні (не забуваємо мати при собі перехідник), проїхали ще з десяток кілометрів .... і опинилися в Німеччині ))))

Як я обожнюю Європу ) За 40 хвилин ми відвідали 4 країни )))

Так от, ми вже на безлімітних автобанах. Враховуючи відсутність обмежень та бажання встигнути пройтись по Мюнхену та відвідати німецького пива в Хофбройхаусі, я піднатиснув і вже трохи більше ніж за годину ми здолали 150км і блукали центром Мюнхена в пошуках паркінга (там так швидко все зміюють в русі центром, що я даремно розраховував на память))).

Машину залишили на підземному паркінгу під однією з центральних площ, де знаходиться мій найулюбленіший ресторан Spatenhaus і вирушили гуляти по центру.

Відвідавши пива зі шніцелем в Хофбройхаусі ми рушили до містечка Еберсберг, де у нас знов було заброньовано житло. Нагадую, там дуже класні ціни. Саме те що треба щоб зупинитися на ночівлю. Єдиний мінус на той момент - не цілодобова стійка реєстрації, бо нам дуже хотілося гуляти ще й ще по Мюнхену))

Так за цей день ми здолали приблизно 700км. Наче не багато, але пізній виїзд та повільне пересування горами зробили свою справу....

Наступого дня ми прокинулись в густому тумані. Через вже накопичену втому, ранішні підйоми вже стали "missin imposible", тому виїхати внов змогли тільки о 10 ранку.

Трохи знов помилувалися готелем та містечком і вирушили в дорогу. До автобана пів годинки покружляли місцевими селами та полями і, тільки виїхали на автобан, вирішили побалувати себе Макдональдсом))) А одразу після сніданку, вирішили заправитись ще й дешевим газом по 0,719е на у знайомому Зігсдорфі (витрата палива 12.6л через безлім у Німеччині одразу дала о собі знати) і вже топити наші 950км до кордону майже без зупинок. Отже вважаємо, що виїхали ми об 11)))

Наступна дозаправка була вже через 230км о 13:30 в Австрії в містечку Мельк вздовж автобану по 0,799е. Враховуючи, що намагався завжди тримати 140-150, то витрата трималась на рівні 11.9л газу. Після заправки та короткого відпочинку ми далі продовжили нашу подорож додому.

Ще майже 300км і ми через 2,5 години знов на заправці вже у передмісті Будапешту)))

Вже за Будапештом, коли одометр показав 700км, а на годиннику вже була майже 6 вечора, ми знайшли на картах італійський ресторан та вирішили одразу повечеряти, щоб потім вже у пітьмі не шукати іжу ))

Отже вже коли стемніло, десь трохи за 19 годину ми почали крайній бросок в сторону кордону з Україною.

І ось через 2 години ми вже на кордоні з Україною. На цей раз ми вже на кордоні простояли довго. Загалом перехід зайняв десь 2,5-3 години. А все через ковідні оюмеження та необхідність невакцинованим оформлювати карантин. Ми же пройшли нашу сторону майже без черг. Трихи поскандалив з місцевими, що лізли без черги, відчув місцевий колорит та насолодившись ним, заправились та поїхали в апартаменти.

Наступного для вже не було нічого цікавого. Звичайна осіння дорога від Ужгорода до Києва через Карпати))) 

І через 800км та вісім годин ми вже було вдома)))

Ось така історія довжиною 3 тижні та 8200км )))

Хто пропустив - прошу на початок ....

https://driver.top/exp/34280

Пробіг 71500 км.