Перші фото буса

Ось так я його побачив вперше. Це фото скинув мені батько з пиьаннєм, будемо брати? Потім я довго філостіовал телефоном, що так авто не оберають, на що мені батько зказав. Ні треба брати, кузов живий, все інше подивимось. Ну я і згодився, хоча там моєї згоди вже і не потрібно було. Дорогою до дому, тріснула лобовуха, просто взяла і тріснула. Я думав ну все.... металобрухт. Але потім виявилось, що просто трохи проржавіли сварочні шви передніх стойок.

Рік він був без мого впливу та уваги. Батько за цей час віддав майстрам, які перебрали голову, трохи ходової та і все. Та головні його проблеми з димом та жахливим пуском, системою охолодженням вирішені не були. Бус став і стояв.

Одного дня, гостюючи у батьків, я забрав буса. Тогож дня несподівано продав своєго вітерця. Томуж були потрібні колеса десь на місяць, поки джетта пливла. У цей час я вирішив реставрувати буса за рік і повернути на день народження батьку. Так і вийшло.

Було зроблено за рік дуже багато, у весь теплий сезон я кожний вечір по 2-4 години був з бусом.  Окремі вихідні теж були з ним. Це був далекий 21 рік. Корона здавалася дуже великою проблемою, тоді я ще не знав, що таке война.

Зроблено було, уся паливна система. Тнвд, форсвнки, мийка бака, мийка магістралі.

Вся система свічок. Заміна реле, блоку запобіжника, свічки і дроти с шиною до них.

Мастила всі можливі, всі ремені. По ходовці особливо нічого не робив, усе гуд. Замінив одну кульову.

Більше роботи було у екстер'єрі та інтер'єрі. Це і збкріглося на фото. Але далеко не все.
Так почався проект "Екарус", він же подарунок, який запізнився десь на місяць, але батьки були дуже здивовані, коли його побачили.

По теперішній час він жеве у батьків, час від часу батько на ньому їздить, інколи я беру. Але з клятою війною, своє основне призначення, а це відпочинок на природі, він не задіян. Тому що відпочивати будемо після перемоги. Усім миру!