Хроніки війни

Всім привіт!

Перед усім, дуже круто, що у нас з'явився відчизняний "Драйв", одразу захотілося щось написати)
Перший допис тут вирішив присвятити історії автівки (і трохи моїй), починаючи з 24 лютого.

Власне, 24 лютого в нас почалося так само, як і у всіх українців - з розуміння, що життя перевернулося догори дригом.
2 березня ми вимушені були поїхати з рідного Харкова. Поїздом. Їхати машиною я злякався, за що мені досі соромно.
З тих пір, аж до 26 квітня, машина стояла в гаражі, а у мене боліло серце, що я ії покинув. Зрештою вдалося знайти людей, які ії привезли. Щастю не було межі:)

Приліт поруч з гаражем, що остаточно мене переконав вивезти машину

Після простою у автівки сів аккум та прихопилися гальма, але зрештою все завершилося добре - машина зі мною)

Зустріч після довгої розлуки)
 

З кінця квітня до початку червня було майже звичайне життя, окрім кількох неприємностей: хтось закрив капот "долонькою"(може було до цього, не знаю), та на мийці трохи злізла фарба з пластикової ляди багажника. Вмятину виправив у сусідньому селі, а "пляму" трохі підкрасив та покрив лаком. Її, зрештою, видно, але це дрібниці. Перевзувся, бо машина приїхала на "зимі". Також замінив акум, бо старий був зовсім дохлий. Поставив Варту C6. Подивимося, як він себе покаже.

Свіжий акум:)

Після цього, почав кататися на машині буквально усюди, бо дуже скучив)

На початку травня відбулася невелика подорож, близько 500 кілометрів туди сюди. Тут ніяких проблем, як і очікувалося, не було, окрім черг на заправки)

Моя киця) (до речі, під номером видно ту саму пляму, де злізла фарба)

В червні домовилися з батьком помінятися машинами: він на моїй повертається у Харків, я на його машині залишаюся тут. З цього періоду я не бачив свою машину аж до середини серпня, коли батьки не почали їздити в гості. Чергова розлука...

Наступна знакова подія, яку пережила машина за цей період -- моє весілля. Красунчик був ледь не найліпшою частиною кортежу)

Банда

Після цього, я кілька разів приїзджав до Харкова, і катався улюбленими вулицями на улюбленій машині, як у старі добрі)

Біля ХПІ та колишнього посольства однієї гнилої держави 

Та от, врешті решт, оскільки в Харкові стало потихше, прийшов час нам врешті решт об'єднатися знов. Сподіваюся, на цей час без довгих розлук.