Opel Vectra A C16NZ | Німецький Дід

[Предмова]

Після того як батько продав свою бежеву шістку, ним вирішено було купити давно бажану ІНОМАРКУ. Погляд його падав на багато некрух 90-х років, але зупинилися на Вектрі А. Оскільки мої пропозиції з АвтоРіа та ОЛХ були забраковані — відправилася компанія до Івано-Франківська на авторинок шукати диявольську колісницю за дві тисячі баксів. Вибір був не дуже великий, і найадекватніше що було за ці гроші з трьох чи чотирьох варіантів — ця Вектра.

За два роки батько раптом усвідомив, що утримувати некрушку яка старша за його сина — досить затратне заняття, і все частіше скаржився на те, що в неї потрібно дофіга вкладати, зважаючи на те, що більшість ремонту він самостійно колхозив. Я звичайно Вектру іноді позичав, але своєї машини як такої ніколи не мав. У результаті батьком було запропоновано віддати Вектру мені, а я щоби купив йому Ладу Вісімку, отак батько повернувся в клан БКшників. Через тижні півтора вісімка була знайдена, я дав баті 850 $ на її покупку, хоч там червона ціна їй 500 доларів, але не важливо. Я ставився до цього як до покупки Вектри за 850 $. Ось так я став гордим володарем літнього німця.

[Наші дні]

У перший же місяць після анексії Вектри, я зрозумів, що колхозу там більше, ніж у селі Нижній Підзалупинськ. Отримавши зарплату, поїхав на сервіс колхозити її під себе. Насамперед вирвав новенький трамблер від Нексії, адже один геніальний майстер вирішив, що буде чудовою ідеєю поставити його на Вектру. Плюс в інжекторі форсунка заливала, і з вихлопної мало не бензин вилітав у перемішку з чорним димом. Було замінено інжектор, трамблер на рідний БУшний, датчики до всього цього добра. У результаті місяць володіння німецьким дідом виніс мене у 200 доларів.

Через півроку експлуатації цього дива німецької інженерної думки почала стукати задня права стійка. Крім того, з-під кришки ГБЦ валило масло, патрубок вже двічі прорвало і засрало весь моторний відсік антифризом, а куліса настільки роздовбалася, що перша та друга передача встромлялася один раз із п'яти. Гроші в зуби і назад у сервіс. Через два дні передзвонив майстер, підказав що якщо не поварити хоч від великого мою некруху, то незабаром я зможу спостерігати панорамну підлогу прямо у себе під ногами. Та й, крім цього, проблем ще зібралося. У результаті була поварена підлога, замінена стійка, прокладка ГБЦ, всі розхідники в дупі літнього Опеля, а також механізм перемикання передач. Передачі стали нормально забиватись, правда спочатку з незвички я двічі замість першої включив задню, добре що хоч не на світлофорі. Загальний чек - 6000 грн (215 $).

UPD 2021:
Після нових проблем і клину мотора, пів року біганини і буксирування по сервісам, нарешті я знайшов майстра котрий був готовий взятись за воскресіння пацієнта у стані коми. Через місяць-півтора Олег Андрійович нарешті дав знати що ОПЕЛЬ ЖЕВИИИИИИИИИИЙ, і просив забрати цю штуку. Радісний я приїхав на сервіс, заплатив кровні 250 євро, по дорозі додому заїхав на мийку, якісно помив машину яка стояла у сервісі та під ним півтора місяці, приїхав додому і пофоткавши виставив її на продаж. 

Через 18 днів, ключі і документи від старого німецького діда були передані новим власникам, наскільки я зрозумів чоловік купив машину дружині щоб возити дітей у школу. Через якийсь час я випадково знайшов аккаунт тієї самої дружини у Тіктоці, де засвітився мій вже колишній Опель. Станом на травень 2022, судячи з відео в її профілі, машинка ще їздить, і навіть інколи катає великого чорного собаку)