Батько придбав цю легенду бездоріжжя 2005 року у якогось мисливця в доволі сумному стані, як другу автівку для недільних виїздів на природу. Рама, міст, чесна роздатка, понижайка, знімний хардтоп і феноменальна безвідмовність старого японця. Єдиний мінус - повна відсутність обивки на підлозі.
2011 Фероза все ж трохи здала, ремонтувати її жодного сенсу не було та й продати «як є» теж не варіант.
-Хочеш автівку на зиму? Бери, полагодиш.
Мазда тоді взимку переважно сумно лежала у дворі зі своїми 4см кліренсу, тож чому б і ні?
Лагодив я Ферозу дуже довго і дуже дорого, адже запчастини на них вже тоді майже скінчилися навіть на клубних барахолках, тож подекуди коштували буквально дорожче ніж на Lamborghini LM002. І коли я майже все зробив, до гри долучилася іржа. Цього разу доречність ремонту не вбачав навіть я. Тому вирішив зробити хід конем і… придбав іншу Ферозу.