Зібравши себе зі шматочків після розлучення, я розумів що треба піджопник на деякий час, або "Двічи в одну річку не війдеш". Розуміючи що потрібна машина на ті копійки що в мене лишились, почав пошуки недалеко в близькій досяжності, навіть дивився Пежо 406 як в кіно "Таксі" і майже вже взяв її, домовилися з власником, але з собою я не зміг домовитись про те щоб сісти за кермо француза (вибачте, власники пежо, рено, сітроен). Мені була потрібна зрозуміла машина та щоб я на ній розумівся в плані ремонту й обслуговуванню. Тож знайшов таку, 2.0 на тряпці, на механіці, зате з кліматом, на той час мої потреби закривала і по карману не била. Кузов я ремонтувати і не збирався, з думкою за що купив за те й продам згодом, я наважився на покупку. Я розумів що зробити з неї таку як в мене була попередня акула, то треба дуже багато часу й коштів і все одно вона не стане з двигуном 2.5 та з АКПП, доречі за неділю до покупки був в Києві на перегляді акули в універсалі, в неї все було шикарно окрім кузова, його просто не було - решето, тому й повернувся до цього тимчасового варіанту. 1 рік володіння без проблем тільки обслуговування та боротьба з собою через думку "зроби з нею конфєтку")))