Шість (сім) керм. Один діагноз

Опубліковано: сьогодні о 14:51

Шість керм. Один діагноз. 🫠

Думав, як назвати цей допис. Поки що робоча назва - «Шість керм. Один діагноз».

Але були й інші претенденти:

  • Steering Through Life. Історія хвороби в шести кермах.

  • Про колишніх або добре, або нічого. Фотоархів автомобільних стосунків.

  • Від Subaru до Volvo. Як я деградував до прекрасного.

  • POV: У тебе змінюються машини, але не діагноз.

  • The Wheel Deal. Шість машин і жодного остаточного рішення.

Зрештою, яка різниця, як називається хвороба, якщо лікуватися все одно ніхто не збирається?

Кажуть, не варто постійно згадувати колишніх.

Але я тут розгрібав галерею телефону й випадково виявив, що за роки автомобільного життя в мене накопичилася ціла колекція фотографій керм.

Причому я ніколи не фотографував їх спеціально. Просто в якийсь момент телефон перетворився на архів автомобільних стосунків.

У нормальних людей у галереї - селфі, подорожі, заходи сонця. У мене - пробіги, торпеди, керма, приладові панелі й фотографії з водійського місця.

Тож вирішив зібрати невеличку ретроспективу.

Шість автомобілів, шість різних характерів, сумнівні фінансові рішення й поступова еволюція смаків, яка, судячи з кінцевого результату, пішла кудись не туди.


Subaru Impreza (GK/GT) - нульовий пацієнт

https://driver.top/car/35350

Моя перша машина.

Як і будь-яка людина, яка ще нічого не розуміє в автомобілях, я розглядав Toyota Corolla. Бо Toyota не ламається. Принаймні так стверджують люди, які ніколи не читали кошторис ремонту Toyota.

Паралельно дивився Honda Accord. І саме під час огляду одного з Accord на СТО в Дніпрі власник сервісу несподівано запропонував мені Subaru Impreza.

Subaru я взагалі не розглядав. Навіть думки такої не було.

Але так у моєму житті з'явився перший автомобіль.

І знаєте що? Жодного разу не пошкодував.

Мораль: іноді найкраще автомобільне рішення - це коли ти взагалі не береш участі в його прийнятті.

Із цього, власне, все й почалося.


BMW 3-Series 328i - німецький період автомобільного максималізму
https://driver.top/car/35341

А потім сталося воно.

Зелена BMW.

Java Green, M Performance, OEM+, карбон, ретрофіти та інші способи довести собі, що машина із заводу була недостатньо хорошою.

Я розглядав різні варіанти: білі, сірі, з червоними салонами. Але більшість американських екземплярів мали таку біографію, що її краще було б не розповідати дітям перед сном.

І тут - зелена BMW Individual.

Не черговий американський тотал, а саме той колір, у який закохуєшся ще до того, як починаєш рахувати гроші.

Так, із двигуном N20. Так, я знаю.

Але любов, як відомо, зла. Особливо коли вона турбована, німецька й має потенційно дорогі наслідки.

Тут і почалося систематичне вдосконалення всього, що й без того нормально працювало.

BMW залишила дуже теплі спогади. Справді чотка машина, яку хотілося вдосконалювати, персоналізувати й просто розглядати.

Мабуть, саме тоді я остаточно зрозумів, що автомобіль - це не лише засіб пересування, а й чудовий спосіб добровільно позбавлятися грошей.

Зрештою, важко залишатися раціональним, коли в тебе в гаражі стоїть зелена BMW.


Jeep Compass (2G) - тимчасовий напад практичності
https://driver.top/car/35352

У якийсь момент у сім'ї виникла потреба в другому автомобілі.

І тут ми, звісно, підійшли до вибору максимально раціонально.

Нам сподобався колір салону.

Ну й загалом стиль.

Технічні характеристики, витрати на утримання, практичність? Перепрошую, ви взагалі бачили, який там інтер'єр?

Так, поряд із BMW з'явився Jeep Compass.

До речі, це був гібрид.

Принаймні, інакше я не можу пояснити, чому його атмосферний 2.4 MultiAir споживав не лише бензин, а й оливу в пропорції приблизно 1 літр оливи на 50 літрів бензину.

Такий собі двопаливний силовий агрегат. Заправляти доводилося в різні отвори.

Мабуть, десь глибоко в мені ще жила людина, яка хотіла бути практичною.

Але зрештою Jeep поступився місцем зовсім іншому типу автомобіля.

Бо практичність - це добре.

Але кабріолет - це кабріолет.


Volvo C70 II шведська Ferrari на мінімалках / дейлі вихідного дня
https://driver.top/car/58240

На певному етапі життя я зрозумів, що хочу кабріолет.

Так замість Jeep з'явилася Volvo C70.

Шведський кабріолет, який із часом отримав відновлений червоний салон, перешите кермо, індивідуальні деталі інтер'єру й маленький натяк на італійську автомобільну промисловість.

Зрештою, якщо на Ferrari грошей немає, ніхто не забороняє причепити логотип Volvo на крило Volvo.

Хоча, якщо подумати, Volvo - це те, що насправді дорого.

Особливо коли хочеш зробити не просто нормально, а саме так, як тобі подобається.

Робити, як хочеш, - дорого.

Не робити - неможливо.

От і робиш.

Головне - з впевненим обличчям і без зайвого перегляду банківських виписок.

І що найцікавіше - C70 досі з нами.

Схоже, це вже не тимчасове захоплення, а серйозні стосунки.

Ferrari - це, звісно, добре. Але Volvo - це вже конкретний діагноз.


Audi A6 (C7) - American Dream, Ukrainian Service / коли захотілося чогось дорослішого
https://driver.top/car/61034

У якийсь момент мені захотілося спробувати все з німецької святої трійці.

BMW уже була. Настала черга Audi.

Так, зелена баварська любов поступилася місцем Audi A6 C7.

Бізнес-клас. Солідність. Комфорт. Стриманий дизайн.

Усе виглядало так, ніби я нарешті подорослішав і почав приймати зважені автомобільні рішення.

Ще трохи - й почав би серйозно розмірковувати про ліквідність, залишкову вартість і доцільність володіння.

Але американська мрія, як виявилося, потребує доволі багато українського автосервісу.

На якийсь момент навіть можна було повірити, що етап експериментів залишився позаду.

Німецький бізнес-клас, комфорт, статус - здавалося б, чого ще бажати?

Але життя швидко довело, що це була лише короткочасна ремісія.

Бо після продажу Audi я придбав...

Volvo 960 - термінальна стадія автомобільного романтизму / peak male experience
https://driver.top/car/64881

Є такий інтернет-мем - Peak Male Experience.

Квінтесенція чоловічого щастя. Момент, коли ти досяг абсолютної гармонії із собою, навколишнім світом і власними максимально сумнівними захопленнями.

У когось це риболовля. У когось - гараж, шашлик чи новий шурупокрут.

У мене, очевидно, все значно гірше.

Після сучасніших автомобілів, електроніки, спортивних пакетів, турбомоторів і дизайнерських експериментів я добровільно купив...

35-річну шведську цеглину.

Volvo 960. 1991 року.

Машину, яка лише на рік молодша за мене.

Задній привід. Рядна шістка. Аналогові прилади. Старий добрий салон. Кермо MOMO.

Колись я хотів автомобіль, який не потребуватиме втручань.

Тепер маю автомобіль, у якому втручання - це і є сенс існування.

І ви знаєте що?

Це неймовірно вайбова машина.

У ній є щось таке, чого важко досягти сучасними автомобілями. Абсолютно особливий характер, атмосфера й відчуття за кермом.

Так, разом із характером ідуть відповідні вікові особливості.

Але якщо вік - це лише цифра, то чому б не купити автомобіль, у якого ця цифра вже викликає занепокоєння?

 

І, звісно, нескінченне поле для експериментів.

Тепер я можу годинами розмірковувати, який колір шкіри краще пасуватиме до ставок, яке кермо встановити й що ще можна зробити із салоном автомобіля, який старший за половину людей на дорозі.

Десь у цей момент можна було б запитати себе: «А чи не простіше було купити щось новіше?»

Але це питання ставлять люди, які ще мають шанс на одужання.



А в мене, як бачите, вже почалися дизайнерські галюцинації.

Колись я обирав між Corolla й Accord, бо хотів надійну машину.

Тепер сиджу й розмірковую, чи не зробити салон 35-річної Volvo в кольорі Tiffany.


На цьому етапі лікарі вже просто спостерігають.


Замість висновку

Ось така випадкова колекція автомобільних керм.

Від першої Subaru, яку я навіть не планував купувати, через зелену BMW, тимчасові напади практичності, кабріолет і німецький бізнес-клас - до старої Volvo, яку тепер добровільно намагаюся довести до власного уявлення про прекрасне.

Шість машин. Шість різних характерів. Різні етапи життя.

Деякі вже залишилися в минулому, дві Volvo досі з нами.

І якщо подивитися на цю історію збоку, то складається враження, що з кожною наступною машиною я все менше шукав ідеальний автомобіль і все більше - автомобіль, із яким буде цікаво жити.

Кажуть, автомобіль має вести тебе вперед. Мої ж, здається, поступово привели мене в 1991 рік.

І найгірше те, що мені там подобається.

А у вас збереглися фотографії з-за керма всіх ваших колишніх машин? Чи це я один випадково зібрав власну історію хвороби?


0 0 0

Коментарі

Щоб залишати коментарі, потрібно авторизуватись.