Дупа.

Моя дупа під охороною.

Свого часу у мене з'явився витвір хендмейд-мистецтва від відомої в нашому колі майстрині Люсі.

Незважаючи на те, що цей килимок у мене асоціюється з невідомим будинком у глухому селі, дупою чув, що це дуже корисна річ.

Дійсно, в той час багато часу проводив за кермом, тобто працював дупою. Килимок, який був зроблений із теплом та любов'ю, дуже «зайшов».

Коли найближчим часом, узиму 2024–2025 років, приїхала гуманітарна допомога з Чернігова, серед інших корисних речей знайшлися такі самі килимки.

Вони швидко розійшлися по бліндажах та холодних хатах.

Декілька власноруч передавав водіям на їхній запит.

Найкраща реклама — це коли ти сам використовуєш щось цікаве.

Цієї осені отримав пропозицію оновити колекцію від пані Люсі.

Звісно, скористався можливістю.

Дуже зручно.

Влітку дупа не липне до шкіри сидіння, взимку нічний холод не заважає починати день.

Одним рухом килимки потрапляють до пральної машини, а зранку вже знову працюють.

Старі килимки?

Відсьогодні вони працюють на кухні. Так само гріють дупу взимку, не дають спітнілій дупі приклеїтися до табурета.

Дупа дякує за турботу про її стан, обіцяє не підводити у критичних ситуаціях.