Au revoir, моя вишукана француженка

Кажуть, до французьких машин не буває байдужості — їх або не розуміють, або закохуються раз і назавжди.

І моя Laguna 2 була саме про закоханість.

Я майже не вів цей бортовик. Не робив красивих фотосесій, рідко писав звіти.

 Бо ця машина була не для контенту — вона була для душі.

Вона була поруч у найважчу хвилину.

Після 15 червня, коли я потрапив у важке ДТП на робочій машині, саме вона стала тим єдиним затишним тилом, де можна було просто зачинити двері, видихнути і сховатися від усього світу.

Вона дарувала справжні емоції та дикий комфорт, коли ти просто виїжджаєш у ніч. Ця м'якість ходу, цей французький затишок, ця вірність — вона просто була поруч і мовчки підтримувала мене в найважчий період.

Сьогодні ми попрощалися. Останній шурхіт картки-ключа — і вона поїхала дарувати свої емоції вже іншому власнику.

Прийшов час відпустити її. 

Без смутку, але з величезною, щирою вдячністю за кожен спільний кілометр і за те, що була поруч у тяжку хвилину.

Merci за все, моя красива. Ти була чудовою. Нехай нова дорога буде до тебе ласкавою. 🇫🇷🖤