Для кожного з нас, хто залишається в прифронтовому Херсоні, слово «відпочинок» уже давно набуло зовсім іншого значення. Попри те, що йде вже п'ятий рік цієї виснажливої війни, ми щодня вчимося жити далі, працювати й триматися. Але психіка має свої межі, і щоб банально не вигоріти, просто необхідно хоча б на короткий час переключатися на щось хороше, світле та мирне.
Цієї весни таким порятунком для мене стала поїздка до Умані — у знаменитий Софіївський парк.
Коли після місяців під обстрілами ти раптом опиняєшся серед цієї тиші, мимоволі зупиняєшся і починаєш зовсім інакше дивитися на світ навколо.
Дивишся на ці вікові дерева, на птахів, на кожну дрібну тваринку й розумієш: як же прекрасно все створено. У всій цій дивовижній красі чітко простежується задум і рука Всемогутнього Творця.
Для машини ця дорога стала можливістю «продихатися» по трасі, а для мене — повним перезавантаженням мізків. Коли техніка працює як годинник, а за вікном міняються мирні краєвиди, ти просто на кілька годин повертаєш собі те саме відчуття нормального життя, за яким ми всі так скучили.
Ці фото з цієї поїздки. Вони не передадуть і половини тієї атмосфери, але сподіваюся, зможуть подарувати вам трохи тепла, спокою та натхнення.
Бережіть себе, знаходьте приводи для радості й розради у Божій красі навіть у найтемніші часи. Життя триває всупереч усьому!