Уривки пам’яті. Музей Ferrari. Maranello 2015.

29 липня 2015 року я нарешті опинився в місці, про яке мріє кожен, хто хоча б раз цікавився автомобілями — в Maranello, маленькому італійському місті, яке живе і дихає Ferrari.

Дорога туди сама по собі була особливою. Це типовий регіон Емілія-Романья — спокійні дороги, зелені поля, акуратні будинки з теракотовими дахами, кипариси вздовж доріг і той самий італійський ритм життя, який неможливо переплутати ні з чим. Тут все виглядає спокійно і буденно, але водночас ти розумієш, що саме тут створювались автомобілі, які перемагали в Le Mans, Формулі-1 і стали легендами.

Сам музей Ferrari знаходиться прямо поруч із заводом. Ззовні він виглядає досить стримано. Ніякого пафосу, ніяких гігантських розмірів. Це не величезний комплекс, як можна було б очікувати. Навпаки — все досить компактно і затишно. Але вже на вході починаєш розуміти, що тут зібрано дуже концентровану історію бренду.

Поруч з музеєм знаходиться багато невеликих компаній, які пропонують прокат Ferrari. Час від часу вони виїжджали на дорогу, і звук атмосферного V8 розлітався по всій окрузі. Це створювало особливу атмосферу — тут Ferrari не просто експонати, тут вони живуть.

Всередині музей також виявився не таким великим, як я уявляв, але кожен квадратний метр був максимально насичений історією. Тут немає зайвих речей — кожен автомобіль має своє місце і свою історію. Пересуваючись від одного експоната до іншого, можна буквально прослідкувати, як змінювались Ferrari протягом десятиліть — від перших гоночних машин до сучасних гіперкарів і болідів Формули-1.

Я намагався звертати увагу на ті автомобілі, які найбільше запам’ятались і які, на мою думку, найкраще передають розвиток Ferrari у різні періоди.

Пропоную вашій увазі найцікавіші, на мою думку, експонати музею Ferrari в Maranello, які мені вдалося побачити:

Ferrari 166 F2 (1948)

Ferrari 166 F2 1948 року — один із перших гоночних автомобілів Ferrari, створений спеціально для участі у перегонах класу Formula 2. Автомобіль оснащений компактним 2.0-літровим двигуном V12 Colombo, який розвивав близько 155 к.с.   Ця модель брала участь у багатьох європейських змаганнях наприкінці 1940-х років.

Ferrari 166 MM Berlinetta Vignale (1952)

Ferrari 166 MM Berlinetta Vignale 1952 року — один із ранніх гоночних автомобілів Ferrari, створений для участі у престижних змаганнях, таких як Mille Miglia і Le Mans. Позначення “MM” означає Mille Miglia — одну з найвідоміших гонок того часу.

Автомобіль оснащений 2.0-літровим двигуном V12 Colombo потужністю близько 140 к.с. Кузов був створений ательє Vignale і відрізнявся елегантним і обтічним дизайном.

Ferrari 555 F1 (1955)

Ferrari 555 F1, також відомий як “Super Squalo”, був болідом Формули-1, створеним для сезону 1955 року. Автомобіль оснащувався 2,5-літровим чотирициліндровим двигуном потужністю близько 260 к.с. Максимальна швидкість перевищувала 260 км/год. На ньому виступали відомі пілоти, такі як Alberto Ascari і Giuseppe Farina. Він брав участь у чемпіонаті світу Формули-1 1955 року.

Ferrari 250 GT Berlinetta Tour de France (1956)

Ferrari 250 GT Berlinetta Tour de France 1956 року. Це один із тих автомобілів, з яких почалася справжня гоночна історія Ferrari.

Під капотом знаходиться легендарний 3.0-літровий V12 Colombo, який видавав близько 240 к.с. Максимальна швидкість перевищувала 250 км/год. Ця модель отримала свою назву після перемог у знаменитій гонці Tour de France Automobile. Саме на таких автомобілях Ferrari домінувала в європейських змаганнях GT.

Ferrari 250 GT Berlinetta Passo Corto (SWB) (1959)

Ferrari 250 GT Berlinetta SWB — один із найважливіших автомобілів в історії Ferrari.

SWB означає Short Wheelbase — коротка колісна база. Саме завдяки цьому автомобіль мав набагато кращу керованість, ніж попередні моделі. Двигун — 3.0-літровий V12, потужністю до 280 к.с. Це дозволяло автомобілю розганятися до 100 км/год приблизно за 6 секунд.

Цей автомобіль вигравав Le Mans, Tour de France Automobile і безліч інших змагань.

Одним із найвідоміших пілотів, який виступав на цій моделі, був Stirling Moss — один із найкращих гонщиків усіх часів.

Ferrari 250 GTO (1962)

Ferrari 250 GTO — без перебільшення один із найвідоміших і найдорожчих автомобілів у світі. Всього було випущено лише 36 екземплярів.

Під капотом — 3.0-літровий V12 потужністю близько 300 к.с. Максимальна швидкість — приблизно 280 км/год. За кермом виступали такі легенди, як Phil Hill і Jo Schlesser. Сьогодні вартість Ferrari 250 GTO перевищує 50-70 мільйонів доларів.

Ferrari 365 GTB/4 Prototype (1968)

Ferrari 365 GTB/4 Prototype 1968 року — це передсерійна версія майбутньої легендарної Ferrari Daytona.

Автомобіль оснащений атмосферним двигуном V12 об’ємом 4,4 літра, який розвивав близько 352 к.с.

Ця модель стала відповіддю Ferrari на зростаючу конкуренцію з боку Lamborghini Miura і закріпила позицію Ferrari у класі високопродуктивних GT-автомобілів. Назва Daytona з’явилась після історичної перемоги Ferrari у гонці 24 години Daytona 1967 року, де Ferrari зайняла перші три місця.

Ferrari Dino 246 GT (1969)

Ferrari Dino 246 GT, представлений у 1969 році, був одним із перших серійних Ferrari з центральним розташуванням двигуна. Модель отримала назву Dino на честь сина Енцо Феррарі — Альфредо “Dino” Ferrari, який брав участь у розробці двигунів V6.

Автомобіль оснащувався 2.4-літровим двигуном V6 потужністю близько 195 к.с.

Максимальна швидкість становила приблизно 235 км/год. Dino 246 GT став одним із найважливіших дорожніх Ferrari, оскільки саме він започаткував традицію середньомоторних спортивних моделей Ferrari, яка продовжується і сьогодні.

Ferrari Sigma Grand Prix Pininfarina (1969)

Ferrari Sigma Grand Prix 1969 року — це експериментальний концепт боліда Формули-1, створений Ferrari у співпраці з дизайнерським ательє Pininfarina. Його головною метою було підвищення безпеки пілотів, оскільки в ті роки аварії у Формулі-1 часто мали серйозні наслідки. Sigma не брав участі у змаганнях, але його ідеї значно вплинули на розвиток безпеки у Формулі-1.

Ferrari 512 S (1970)

Ferrari 512 S — це вже справжній гоночний прототип, створений для Le Mans і інших гонок на витривалість. Під капотом — 5.0-літровий V12 потужністю близько 550 к.с. Максимальна швидкість перевищувала 330 км/год. Цей автомобіль створювався спеціально для боротьби з Porsche 917. Ferrari 512 S виграв гонку 12 годин Sebring у 1970 році.

Ferrari 312 B2 F1 (1971)

Ferrari 312 B2 — це болід Формули-1, який використовувався Ferrari у сезоні 1971 року. Він став розвитком успішної моделі 312 B і був одним із найконкурентніших автомобілів того періоду. Автомобіль оснащувався 3.0-літровим двигуном Flat-12 потужністю близько 460 к.с.

Ferrari 312 B3 (1973)

Ferrari 312 B3, болід Формули-1.

Під капотом знаходився 3.0-літровий Flat-12 двигун потужністю близько 490 к.с.

Максимальна швидкість перевищувала 300 км/год.

Ferrari 126 CK (1981)

Ferrari 126 CK став одним із найважливіших болідів у історії Ferrari, тому що це був перший Ferrari з турбонаддувом у Формулі-1. Двигун — 1.5-літровий V6 з турбіною, потужністю близько 570 к.с. Цим автомобілем керував Gilles Villeneuve — один із найвідоміших і найшанованіших пілотів Ferrari. Саме на цьому боліді він виграв Гран-прі Монако 1981 року. Цей автомобіль ознаменував початок нової турбо-епохи у Формулі-1.

Ferrari F40 LM (1993)

Ferrari F40 LM — це гоночна версія легендарного Ferrari F40, створена наприкінці 1980-х років спеціально для участі у міжнародних перегонах GT. Версія LM (Le Mans) була розроблена у співпраці з Michelotto і значно відрізнялася від дорожнього F40.

Ferrari GG50 (2005)

Ferrari GG50 — це спеціальний концепт, створений у 2005 році дизайнером Giorgetto Giugiaro на честь 50-річчя його кар’єри. Автомобіль був розроблений на базі Ferrari 612 Scaglietti, але отримав повністю новий кузов і унікальний дизайн. Ferrari GG50 був створений в одному екземплярі і не пішов у серійне виробництво.

Ferrari LF-1 Concept (2009)

Ferrari LF-1 Concept — це дизайнерський концепт, який демонструє бачення майбутнього автомобілів Ferrari. Він не створювався для серійного виробництва або участі у змаганнях, а був розроблений як експериментальний проєкт для дослідження нових форм, аеродинаміки і технологій.

Ferrari LaFerrari (2013)

LaFerrari — перший гібридний Ferrari.

Двигун V12 + електромотор

Загальна потужність — 963 к.с.

0–100 км/год — менше 3 секунд

Це один із найшвидших Ferrari у світі.

Ferrari F60 America (2014)

Один із найрідкісніших Ferrari у музеї.

Було випущено лише 10 автомобілів.

Двигун V12, 740 к.с. Максимальна швидкість — понад 340 км/год. Створений спеціально до 60-річчя Ferrari у США. Це колекційний автомобіль.

Ferrari FXX-K (2015)

Ferrari FXX-K — це трекова версія гіперкара LaFerrari, створена виключно для використання на гоночних трасах. Він не призначений для звичайних доріг і використовувався Ferrari як експериментальна платформа для тестування нових технологій. Автомобіль оснащений гібридною силовою установкою: атмосферний 6.3-літровий V12 разом з електромотором забезпечують загальну потужність близько 1050 к.с.

Окрема частина музею присвячена Формулі-1, і саме вона справила одне з найсильніших вражень. Це так звана зала слави Ferrari F1 — простір, де зібрані боліди, на яких команда вигравала чемпіонати світу і писала свою сучасну історію.

Тут експонуються вісім болідів Формули-1 різних років — від кінця 1990-х до 2000-х. Саме на цих автомобілях Ferrari повернула собі домінування у чемпіонаті світу, а ім’я Michael Schumacher назавжди стало частиною історії бренду. Далі пропоную детальніше подивитися на кожен із цих болідів:

Ferrari F399 (1999)

Ferrari F399 став початком сучасної домінації Ferrari у Формулі-1. Оснащений 3.0-літровим V10 двигуном потужністю близько 790 к.с.Цим болідом керували: Michael Schumacher, Eddie Irvine. Ferrari виграла чемпіонат конструкторів 1999 року — перший за 16 років. Це був початок золотої ери Ferrari.

Ferrari F1-2000 (2000)

Ferrari F1-2000 став одним із найважливіших болідів в історії марки. Він оснащувався двигуном Tipo 049 V10, що розвивав приблизно 805 к.с.

Саме на цьому боліді Міхаель Шумахер виграв свій перший титул чемпіона світу з Ferrari, що стало першим титулом Ferrari серед пілотів з 1979 року. Болід виграв 10 гонок у сезоні, а Ferrari здобула чемпіонство серед конструкторів.

Ferrari F2001 (2001)

Ferrari F2001 був еволюцією попередньої моделі та оснащувався двигуном Tipo 050 V10 потужністю близько 825 к.с.

Цей болід дозволив Ferrari виграти обидва титули — пілотів і конструкторів.

Міхаель Шумахер став чемпіоном світу достроково, вигравши 9 гонок у сезоні, а його напарник Рубенс Баррікелло забезпечив стабільні результати для командного титулу.

Ferrari F2002 (2002)

Ferrari F2002 — один із найуспішніших болідів Формули-1 в історії.

Двигун V10, близько 850 к.с.

Ferrari виграла 15 із 17 гонок сезону.

Michael Schumacher став чемпіоном світу.

Ferrari F2003-GA (2003)

Названий на честь Джанні Аньєллі, Ferrari F2003-GA оснащувався двигуном Tipo 052 V10 потужністю близько 865 к.с. Цей болід дозволив Ferrari виграти чемпіонат світу серед конструкторів, а Міхаель Шумахер здобув свій шостий титул чемпіона світу.

Ferrari F2004 (2004)

Ferrari F2004 — один із найкращих болідів в історії Формули-1. Він оснащувався двигуном Tipo 053 V10 потужністю близько 900 к.с. Ferrari виграла 15 із 18 гонок сезону, а Міхаель Шумахер здобув 13 перемог.

Ferrari 248 F1 / F2006 (2006)

Цей болід оснащувався новим двигуном V8 об’ємом 2.4 літра, який відповідав новим правилам Формули-1, з потужністю близько 740–760 к.с. На ньому виступали Міхаель Шумахер та Феліпе Масса. Болід виграв кілька гонок і дозволив Ferrari боротися за титул до останнього етапу сезону. Це був останній сезон Шумахера перед його першим завершенням карʼєри.

Ferrari F2007 (2007)

Ferrari F2007 став чемпіонським болідом, оснащеним двигуном Tipo 056 V8 потужністю близько 750 к.с. На ньому виступали Кімі Райкконен і Феліпе Масса.

Кімі Райкконен виграв чемпіонат світу серед пілотів 2007 року, а Ferrari також виграла чемпіонат конструкторів. Це був перший титул Ferrari після епохи Шумахера.

Після музею я вирішив зробити тест-драйв Ferrari California. Це було прямо поруч, біля музею, де працюють невеликі прокатні компанії. На парковці стояло кілька Ferrari. Після оформлення необхідних документів, інструктор підвів мене до червоної California.

Це був перший раз, коли я сів за кермо Ferrari. Коли відкриваєш двері і сідаєш всередину, одразу відчувається інша атмосфера. Низька посадка, товсте кермо, довгий капот попереду. Все виглядає знайомо по фото, але вживу це зовсім інше відчуття.

Двигун — 4.3-літровий V8, 460 к.с. Коли натискаєш кнопку запуску, двигун оживає з характерним глибоким звуком. Навіть на холостих обертах він звучить по-особливому.

Машина дуже чутлива до газу. Навіть при легкому натисканні вона одразу реагує. Прискорення відчувається дуже легко, без зусиль. Кермо дуже точне, автомобіль слухається буквально з мінімального руху рук. Водночас немає відчуття напруги — все відбувається природно і впевнено.

А звук двигуна — це окрема частина досвіду. Коли набираєш швидкість, звук стає голоснішим і чистішим. Це не просто шум, а щось, що створює емоції і змушує посміхатись.

Навіть короткий тест-драйв, тривалістю близько 20 хвилин дав зрозуміти головне — Ferrari створює не просто швидкі автомобілі, а машини, які дарують особливі відчуття від керування. Це був зовсім інший рівень досвіду порівняно зі звичайними автомобілями, і саме цей момент став одним із найяскравіших у всій поїздці до Maranello.

Музей Ferrari залишив дуже сильне враження.

Він не великий, але дуже добре організований. Тут можна побачити всю історію Ferrari — від перших автомобілів до сучасних гіперкарів.

Особливо цікаво бачити, як змінювалися автомобілі з часом. Сам Maranello — дуже спокійне місто. Але тут постійно відчувається присутність Ferrari. Час від часу повз проїжджають Ferrari, і це виглядає абсолютно природно.

Ця поїздка залишила дуже приємні спогади.

Це було місце, куди дійсно варто приїхати, якщо цікавишся автомобілями.