Хочу щоб ця історія була на простарах інтернету і була доступна кожному, хто наважаиться задуматись, чи потрібно купувати Alfa Romeo MiTo, а відповідь буде вкінці 😉 P.S. це буде дууууже великий лонгрід)
Передісторія: Жив був собі я, нещодавно продав Ford Fiesta 1.4 Duratorq на механці яка була дуже фановою машинкою але стала повільною для мене, а також) як виявилось роком пізніше) переробленою британкою, тобто спочатку кермо було праворуч 😅
У нас в сімʼї було 2 авто, я більшу частину часу працював з дому, тож не поспішав із вибором нового. В око мені впала та сама Alfa Romeo MiTo, з майданчику в Вінниці за ціною 7999$, прикольна машинка подумав я, але ціна кусалась, тому я поїхав у Київ дивитись біленьку MiTo за 6000$, подолавши 450км на Mitsubishi ASX (а це ще той квест з 1.6 і лисою гумою) в результаті я побачив перед собою повний хлам, битий з усіх сторін, де мастило лилось ріками як з двигуна так і коробки, розбитою ходовою, а власник промовляв: «із нєдавнєва вот калпачкі на дісках новиє купіл», усвідомивши, що мені доведеться вкласти в неї її ж ціну із сумом вирушив додому… (а через тиждень я дізнався, що на ній стуканув мотор)
Трішки пізніше я обрав VW Jetta 2.0 атмосферний Aisin 2014-го року на бомжовій комплектації, єдине, що було +- непоганого в цій машині - її вигляд, тонована, вміру агресивний седан, але що мною керувало при ухваленні рішення купити її тоді я не знаю… Адже після першого тижня я зрозумів, що в цій машині немає так би мовити душі, здавалось би вона надійна (спойлер - ні), ергономічна, плавна… Але чим більше я на ній їздив - тим більше розумів, їй не вистачає чогось, ні гостроти керування Golf, ні мʼякості Passat, просто не лежить душа до неї, вічні незрозумілі скрипи та стуки, динаміка якої не вистачає ні в місті, ні на трасі іііі барабанний дріб - масложер . За місяць до мене прийшло розуміння - пора продавати, за вечір нафоткав та виставив на авторіа, не скриваючи факту масложерства, проте в результаті продав знайомому знайомого якого цей масложер влаштовував (для тих кому цікаво чим завершилось - капіталка мотора й заміна сальників).
Кульмінація:
І одразу ж розпочав пошуки нового авто, переглянувши всі Фокуси Хмельницького сподіваючись знайти той бажаний RS, або приближений до нього я зазнав невдачі й просто почав дивитись авто у сусідніх областях. І тут я бачу ту саму МіТо але вже з набагато солодшою ціною - 5999$, зрозумівши що тут буде торг. Це була субота, без планів тому ми з дружиною стрибнули в Мазду 6 (якої в нас вже теж немає але це зовсім інша історія) і погнали у Вінницю, на майданчику при вʼїзді спершу кинувся в очі 124 Abarth, промайнула думка - «Колись буде» і через 2 BMW від нього стояла вона - МіТо, як у серіалах це була любов з першого погляду і десь відчувалось - це моя машина. Походивши навколо брудненькоі Альфи, помітили відсутність срібного молдингу та приспущені колеса, що свідчило про довгий простій, до нас підійшов хлопчина продажник і ми одразу ж попросили про тест драйв авто. Він швиденько збігав по ключі і я вже сидів у салоні оглядаючи його майже ідеальне кермо але сильно затертий пластик на ручках підйому вікон і аварійці. Не довго думаючи вирішили проїхатись хоч і після первинного огляду в мене закрадались сумніви, а чи не буде це повтор поїздки у Київ. Проїхавши вузькими вуличками з кількома лежачими поліцейськими я помітив гостроту керування та жорсткість даного авто, поєднаного зі стуком позаду праворуч на нерівностях, а підібравшись до траси я забажав увімкнути режим Dynamic, запитавши продажника скільки людей тест-драйвило це авто до мене я отримав відповідь: «Багато хто катався, один чоловік з Франківська позавчора крутив її майже до 8000 обертів на трасі, але не купив» на запитання «Чому?» відповідь була - «Не сподобався стан авто, сказав, що думає та, яка в іншому місті за схожою ціною буде краща, захотів ще її глянути.» Це ще більше похитнуло мою впевненість, стоячи на повороті моя рука потягнулась до перемикача режимів і тут роздався пискливий звук, в нерозумінні, що це я витріщився на панель приладів де зʼявилось повідомлення - «Power steering failure», а разом із ним відповідно вимкнувся електропідсилювач після чого стало повертати важче ніж у девʼятці… Отримавши відповідь на німе запитання - «Таке буває на холоді, потрібно заглушити та завести заново», що я і зробив (але це не допомогло, помилка зʼявлялась знову), ми виїхали на трасу, я одразу ж втиснув педаль акселератора у підлогу , не вспів мигнути оком, як вона скинула передачу й на щитку була сотня, моя впевненість у цій машині почала повертатись.
Проїхавши до місця розвороту який був здійснений на 50 км/год, а в салоні нікого навіть не намагалось викинути через пасажирські вікна, впевненість поверталась усе більше і ми попрямували на запланований техогляд у сервісі BOSCH Вінниця (вони відстій і нікому не рекомендую). Ми з дружиною та продажником очікували в передпокої СТО, пʼючи каву та обговорюючи нашу впевненість у даній покупці не помітили як минуло пів години й нас запросили в бокс для огляду авто на власні очі, та розповіді від майстра приймальника. Тут повернемось назад у часі - при записі я попросив виявити підтікання мастила мотора та коробки передач, візуальний огляд мотора та лакофарбового покриття (а тут в нас стоїть робот TCT DCТ 365 - подвійне сухе щеплення аналог DSG яка не славиться своєю надійністю), глянути ходову та перевірити на помилки. Зайшовши до боксу мені запропонували самостійно прогулятись у яму під авто, на що я погодився, а в результаті був здивований не виявивиши ні однієї іржавчинки але в око впав не знятий захист двигуна (в майбутньому його очікує дууууже цікава історія повʼязана з купівлею нового авто для дружини, можливо колись напишу тут про це). Вийшовши з-під авто почалась розповідь від майстра приймальника - ходова була перевірена на вібростенді (дуже багато бла-бла у відсотках зносу але ніякої корисної інформації), двигун без підтікань мастила, помилки не змогли зчитати через відсутність спеціальної програми, а стандартна помилок не виявила (ось це просто п***ць, оскільки гроші за цю послугу вони взяли, але користі - 0, як і огляд лакофарбового покриття про яке не було ні слова, тут вже ми забули їх ткнути носом), є підтікання мастила на бачку робота але причну знайти не змогли (а я її знав, про це дещо пізніше), ми запитали - «Чи варто розглядати авто до покупки» почули - «Нууу ми незалежне СТО, ми надаємо лише інформацію про авто а рішення ухвалюйте самі» (Так і повірив, у них певно є домовленість з майданчиком не розкривати усі карти, або ж вони просто хрінові спеціалісти). Ми вирушили назад до автомайданчика відправивши продажиника на Альфі, самі всілись в Мазду й почали жваве обговорення даної «інвестиції» і вирішили торгуватись до 5500$ інакше їдемо додому. Вже на майданчику я пішов до авто повторно оглянути його, до мене приєднався продажник та керівник майданчику, намотавши кілька кіл я промовив - 5000$, а у відповідь отримав «Ну нам ж не вигідно за таку ціну вам віддавати, ми нічого не заробимо і власниця ще й не погодиться», я аргументував просто - Авто в простої вже рік і бажаючих за воротами не видно, відсутній молдинг, по салону пластик весь зношений та і коробка тече, а в цю коробку передач мені доведеться вкласти від 1000$, оскільки підтікання - перший признак його кончини (тут я схитрив, завдяки другу який має власне СТО й дуже файно розбирається в італійських авто, я знав, що цей бачок робота сапунить через конструкцію кришки навіть в Alfa Romeo 4c і це лише виглядає жахливо а насправді взагалі не проблема). Намотавши ще кілька кіл навколо авто прозвучала ціна - 5300$ і я погодився, була 20:00 тож ми швиденько оформили папери і були повідомлені що страховий поліс на авто звісно ж відсутній (а це якраз період коли підняли ціну, страхування авто встало ще в 100$, можна було б поторгуватись але з ввічливості не стали), через збої в реєстрах нам пообіцяли відправити договір купівлі-продажу поштою (що совісно було виконано), ми вирушили додому.
Кінцівка:
Приземлившись знову на водійське сидіння, я нарешті помітив відсутність AUX, що знаменувало 1.5 години під KISS FM, та пустий бак пального (прям нижче 0), ми заправившись на WOG який спустошив наш гаманець до кінця й на 45 літрів, ми вирушили в Хмельницький, Альфа на той момент була не тонована, а ось Мазда (як нам здавалось тоді) - темна в хлам, а там за кермом була моя дружина з невеличким досвідом кермування на трасі, тому їхали ми 80-90 пропускаючи всі фури, а на двополосній дорозі я іноді відпускав її лише для того, щоб втиснути педаль та відчути прискорення італійських конячок.
Чим далі темніло тим більше я помічав, наскільки погано фари освітляють дорогу, а на посту поліціі майже кинувшись під колеса мене спинив патрульний, пропустивши дружину (яка зупинилась у безпечній зоні через 500 метрів). Я опустив скло побажавши доброго вечора, отримав зауваження, що права передня фара не працює, тут вже дійшло чому освітлення таке погане, ми перекинулись кількома фразами з поліцейським, він перевірив чи авто має страховий поліс (я показав оформлений годину тому), після чого побажав гарної дороги.
По приїзду в Хмельницький я кинув авто у свого знайомого механіка, а на наступний день вже отримував повідомлення з усіма косяками, знявши захист був шок у нас обох - все в мастилі (якому не зрозуміло чи робот чи двигун на початку, виявилось - нерідна
пробка масломіддону двигуна), половина патрубків охолодження та мастильноі системи були тріснуті від навантажень, всі 4 амортизатори потекли, гальмівні диски та колодки - майже відсутні, тож прийняли рішення міняти і рятувати все, що можливо і це виявилось відносно дешево - 22500₴ (прикріплю накладну) і цього ж дня, я щасливий всівся за кермо і обкатав пів міста на повну оцінивши можливості МіТо, її неочікуване прискорення в режимі Dynamic, їі гостре керування в поворотах та неочікуваний комфорт на дорогах без нерівностей…
І вже тут я знав відповідь на запитання поставлене на початку цього тексту - так, дане авто варте покупки. Далі його чекає ще багато пригод та модифікацій які я можливо напишу тут, якщо хтось дочитав до цього моменту буду радий вашому відгуку та запитанню.
Alfa Romeo Mito Distinctive, 1.4 Multiair turbobenzina, DCT 365, color: Nero Etna.
