Перш за все скажу, що їх ніяк не злічити, але і не забути нізащо.
Ми зустріли разом стільки світанків, від яких дух перехоплює! Були звісно і такі, що милуватися складно, бо завмирало серце, а в дзеркалах позаду добре видно було, як прилітають «стодвадцяті»…
Та все то теплі спогади нашої яскравої історії, яку понад усе хочеться продовжувати!
Тож нехай наперекір усьому на початку нового дня шлях приведе туди, де так затишно і під шум моря смакує свіжозварена кава…
1