Іноді вони зникають назавжди, іноді - виринають

Всім привіт.

Хочу поділитися з вами одною зі своїх історій про те, що іноді треба не зволікати.

Колись давно, десь у 93 чи 94 році йшов я зі школи, навколо буяла вже тепла пізня весна, середина дня, сонечко світить... Словом, життя! Підходжу до дороги біля кола тролейбусів -  бо мені на той бік - повертаю голову ліворуч і бачу її.

BMW е24

Вона котилася колом без поспіху, впевнено та дещо грайливо, виблискуючи полірованими чорними боками та широчезними хромованими дисками, в обвісі, з прозорими стеклами та проглядаючим крізь них сніжно-білим салоном Recaro, з кришталево сяючою оптикою. Буркотливо-впевнено, внатяг, звучала рядна шістка з нержавіючих патрубків вихлопу, зверхньо та відсторонено крізь чорні окуляри дивився на дорогу водій.

Промайнувши повз перехід та плавний поворот одразу за ним, відкрився дросель...

Звук миттєво злетів догори і цей сухопутний хижак пішов вдалину. Слухав я це відлуння аж доки мене не штовхнули у спину, бо я застиг на переході невідомо на скільки. Потім я довго шукав, де та коли  ця машина буває, щоб наїстися її хоч поглядом. Хто шукає - той знайде: наткнувся врешті-решт на неї в Серьогі, відомого розборщика, до якого на ній  приїхав власник. Блукав довго навколо, бо не був тоді "своїм", та помітили, спитали а потім навіть дозволили посидіти в салоні. Для Харкова початку 90-х - розуміючим достатньо. Словом, я захворів :)

Далі історія має багато прогалин, її двічі перепродали, потім ще щось, потім її придбав один оригінал з тугою за шкіряними німецькими плащами з одним погоном та негасимою жагою до оковитої. В нього вона довго не їздила , двигун стукнув, її розібрали для зміни "радікально чорного кольору" у модний тоді "мокрий асфальт".  Якось-такось бідолаху пофарбували віником два куми за поляну та почали збирати.  Процес йшов досить швидко, за період 96-98 років спромоглися повставляти бокові стекла та півтора задніх ліхтаря. Та колись треба й відпочивати, тому її закотили під яблуню, щоб роса не падала, а далі з'явилися невідкладні справи. Власник був дуже впертий, будь-чиї прохання продати відхиляв з частотою перекинутих в себе чарок аж поки не заслаб до тої межі, що його довезли до нотаріуса відписати все майно на сина, щоб зберіг. Сину воно було десь по цимбалах і ним було через губу оголошено неспішний продаж за ціну такої ж цілої (та там тока сабрать і всьо, скідкі не будєт, рарітєт). В цей момент я вже мешкав у Києві і випадково, заскочивши у рідне місто до знайомих, дізнався про все. Звісно, не міг залишитися байдужим та поскакав туди, під яблуню й там я її нарешті зміг сфоткати.  У 2013 році:

 Життя - штука дивна, непередбачувана та бентежна. Я тоді зробив десь 30 фото з різних ракурсів. Навіть фото з пробігом 80 (вісімдесят!!) к.км було. Та збереглися лише ці.

Ще тоді, у 90-х, я зміг дізнатися, що її пригнали зі Швейцарії, а років 15 потому з'ясував (як завжди, випадково), що той піднятий багажник - це оригінальний тюнінг одної швейцарської контори, про яку інфи в неті малувато. На жаль, забув її назву((

 Та мова не про це. Мені було озвучено $4000 за оце з нерідним, неправильно зібраним і тому непрацюючим м30b28, а в неї мав бути m30b34, бо це була 635 CSi, дорест, 1980р

Recaro, відповідно, частково було присутнє всі ці роки в салоні, частково (разом з іншими залізяками) - у сараї. Вікна, відповідно, були відчинені усі ці роки, щоб вентиляція була.

Звісно, підлога згнила нафіг.

Побачене трохи мене прибило, і я поїхав додому думати.

  Хтозна, як би воно сталося, якби я тоді швидше думав. Майже вся сума була, добрати її не проблема, та нема куди її було везти і нема кому займатися, бо сам тоді працював 24/7. Пройшло 3 тижні і я дізнався,що вона продана. Кудись у Чернігівську область.

Навіть спливла (якщо ми з небіжем нового власника, що зробив її БЖ на д2, не помилилися в ідентифікації).

Потім знов зник зв'язок і вже наприкінці 2022, коли звільнили Чернігів, вона знов знайшлася і навіть пропонувалася попередньо на продаж, та я фізично на той момент був не готовий. І трохи не подумав про збереження контактів, коли зніс на тому ресурсі свій профіль.

Що ж, се ля ві. Мабуть, не час або взагалі "нє нужна тєбє ета машіна, брат" (с)

Принаймні, маю  такий спогад і вирішив ним поділитися.

Далі буде...

#bmw #e24