Мобільний додаток
Ще більше зручності! Миттєві сповіщення про всі актуальні події вашого профілю!
Chevrolet Corvair першого покоління (1960–1964)
У США компактні автомобілі стали масовим явищем лише на початку 1960-х років. До цього більшість американців обирали машину за принципом «чим більша — тим краща», і компанії Детройта не мали великої мотивації випускати моделі іншого класу, які не вписувалися у звичні стандарти.
Наприкінці 1950-х розміри повнорозмірних автомобілів суттєво зросли, а разом із ними збільшилися і двигуни V8, які споживали дедалі більше бензину. Саме тоді розпочалася економічна рецесія, що змусила принаймні частину населення США замислитися над економією.
Поки General Motors, Ford і Chrysler продовжували боротися за покупців звичними засобами — щорічними рестайлінгами та збільшенням потужності двигунів — на ринку з’явилися недорогі й практичні «компакти» на кшталт Rambler American і Studebaker Lark, а також імпортні малолітражки від Volkswagen, Renault і Fiat. Багато американців і далі сприймали ці машини як другосортні, проте для інших вони стали єдиним доступним транспортом або другим авто в родині. Дійшло до того, що корпорація American Motors, яка побудувала свою стратегію на боротьбі з «ненажерливими динозаврами» з Детройта, піднялася на третє місце в галузевому рейтингу, поставивши під сумнів гегемонію «Великої трійки». Щоб відповісти на цей виклик, до модельного року 1960 General Motors, Ford і Chrysler почали розробляти власні компактні автомобілі.
2 жовтня 1959 року корпорація General Motors першою з «Великої трійки» представила свою компактну модель — Chevrolet Corvair. Компактною вона була лише порівняно зі звичайними американськими авто, які перевищували її за габаритами приблизно на 20%. За європейськими мірками Corvair радше належала б до середнього, а то й вищого класу.
Спроектована під керівництвом генерального менеджера Chevrolet Еда Коула, Corvair була не просто зменшеною версією повнорозмірного автомобіля, як її конкуренти Ford Falcon чи Plymouth Valiant, а цілком оригінальним і досить прогресивним «компактом» із незвичною компоновкою та сучасним дизайном. Це був єдиний (якщо не рахувати невдалого проєкту Tucker 48) американський серійний автомобіль із заднім розташуванням двигуна повітряного охолодження.
Ідею, очевидно, запозичили у Volkswagen Beetle, але в процесі адаптації задньомоторної схеми до американських стандартів комфорту й місткості довелося діяти методом спроб і помилок.
Chevrolet Corvair стала першим автомобілем General Motors із несучим кузовом без окремої рами. При колісній базі 2743 мм салон був досить просторий — уміщував шість осіб. Це стало можливим завдяки плоскому підлозі без трансмісійного тунелю. Двигун, коробка передач і головна передача розташовувалися ззаду в єдиному блоці — Unipack Power Team.
Двигун повітряного охолодження був повністю алюмінієвим, із шістьма горизонтально розташованими циліндрами у двох протилежних блоках. Він мав один нижній розподільний вал, два клапани на циліндр із приводом від штовхачів і два послідовно з’єднані карбюратори.
Спереду Corvair мала великий багажник, у якому розміщувалися запасне колесо й бензобак. Усі колеса оснащувалися гідравлічними барабанними гальмами, 13-дюймовими дисками та спеціальними низькопрофільними шинами.
Підвіска «Quadri-Flex» була повністю незалежною — із пружинами, подвійними поперечними важелями спереду та хитними півосями ззаду. Саме вона стала слабким місцем Corvair: через нерівномірний розподіл ваги по осях і позитивний розвал задніх коліс автомобіль мав схильність до перекидання під час різких маневрів. Усунути цю ваду можна було встановленням стабілізаторів поперечної стійкості, але з міркувань економії компанія їх не встановила.
Нетрадиційний дизайн Chevrolet Corvair подобався не всім американцям, однак пізніше саме він став орієнтиром для створення низки європейських автомобілів — BMW 1602/2002, NSU Prinz, Hillman Imp і навіть ЗАЗ-966/968.
Кузов, розроблений студією GM Advanced Styling під керівництвом Неда Нікелса, мав чітке горизонтальне членування — лінія підвіконня проходила по всьому периметру. У Corvair не було ані решітки радіатора, ані хвостових «плавників», а кількість хромованих деталей була мінімальною. Подвійні фари розміщувалися в овальних блоках, а круглі задні ліхтарі — окремо один від одного. Передній звис під бампером мав ребристі штампування. У седана плоский дах утворював козирок над панорамним заднім склом — подібно до повнорозмірних Chevrolet.
Спершу Chevrolet Corvair випускали у двох варіантах кузова — 4-дверний седан і 2-дверне Club Coupe. У 1961 році до них додався 5-дверний універсал Lakewood, у якого двигун розташовувався під підлогою багажника, а в 1962-му з’явився 2-дверний кабріолет.
З 1961 року випускалася також окрема комерційна лінійка Corvair 95, до якої входили фургон Corvan, мікроавтобус Greenbrier Sportswagon і пікапи Loadside та Rampside. Усі вони базувалися на платформі легкової Corvair, але мали кабіну, зміщену над передньою віссю.
Текст надано паном Ігорем з Air-cooled club Ukraine.
Чекаю твого голосу в змаганнях Авто року за авто з моєй стайні
На його сторінці можна побачити перші 40 допісив за історію авто будування.