Коли ранок дійсно чудовий. І дві фортеці на обід та вечерю )

По дорозі з Кам'янця-Подільського і Бакоти мені ніяк не їхалось додому. Десь в Сатанові промахнувся з поворотом, і замість прямо до Тернополя, попрямував мало не до Хмельницького - ніяк не хотіли вертатися в буденність ні я, ні мерседес )
Навігатором користуюсь, але вейз у мене здебільшого просто ввімкнений на фоні, щоб попереджати про камери, без вказання мети поїздки, адже як лише йому цю мету розкажеш, він просто задовбе тебе порадами, а я музику зі смартфона через блютуз слухаю, постійні зайві сповіщення дещо дратують. Дорога, в смислі напрямку, вроді була очевидна, та виявилось, що ні. Зрештою, пригода )
Потім на магістральній трасі, де я незаплановано опинився, двічі мало не потрапив на фотосесію до платних фотографів. От наскільки приємніше їздити вторинними напрямками: машин менше, ніякі папараці за тобою не полюють )
А наближаючись уже до Львова, прийняв рішення завернути на дачу (вона там як раз по дорозі), та порозслаблятись ще декілька днів. Зачепив мене той ретрит Кам'янець-Подільський. І ще це був вечір п'ятниці, й запаси хорошого кам'янець-подільського пива з багажника посилали свої сповіщення навіть крізь металеву перегородку і бензобак )
А потім субота - і це робота. Трава сама себе не покосить, напиляні раніше дрова самі себе в дровітню не поскладають - реалії "омріяного життя за містом, у своєму будинку". Не ведіться, не міняйте квартиру в місті на заміський маєток, максимум дача вдогонку до квартири, як я й зробив ) А, власне, дача - вона хороша психо- та фізіотерапія. Там зробив - молодець, не зробив - ну і... теж молодець, бо відпочив )) 
Далі неділя, сонце, тепло - воно ж натякає. І день почався правильно, коли я уже в Золочеві заїхав випити другої кави (бо перша завжди сніданкова):

На це також натякав доглянутий 123-й мерседес, припаркований біля кав'ярні "Чудовий Ранок". Так і називається, не вигадую ) Не зупинитись поруч, і не зробити фото було просто гріхом.
Мета поїздки цього разу - Кременець. Бував там давно, наскоком. А містечко колоритне, плюс фортеця - чим не причина не сидіти дома? І ще дача ж у мене на схилах Кременецько-Гологорського кряжу, конкретно Гологорської частини. Відповідно для закриття гештальту просто необхідно було навідатись в Кременецьку.
Дорога гарна, і головне - не ота магістральна (лише фрагмент). Приємний серпантинчик в околицях Підгірців (з підгорецьким замком, якщо хто не був), ще Сасів (спогади зі спортивної молодості, літній табір "Сокіл", а також ми з тренером не раз вибирались в ці околиці з наметами, на Західний Буг - прекрасні часи).
По Бродах цього разу не бродив, але Шалена Шкварка для пообідати залишається хорошим вибором.
Потім трохи сонця та вітру крізь прочинені вікна, і на горизонті видніють мури Кременецької фортеці.

Жартую, це, судячи з видачі гугля, щось пов'язане з виробництвом цукру, здається. А щоб краще розгледіти мури фортеці, потрібно заїхати в центр. 
І знову я не користувався навігатором в повній мірі, і знову це привело до пригоди, себто вулиці Кривоноса. Метою був Кременецький замок Бона, і якби вказати його в навігаторі, то може воно й завело б мене нормальною дорогою, без пригод, там навіть вказівник є. Але ми не шукаємо легких шляхів )) А взагалі давайте пройдемо тест на шукача пригод?
Їдучи вулицею Шевченка (на карті зверху вниз), до замку Бона ви поїдете по Кривоноса, чи одразу по Замковій?

Якщо логічнішим видається проїзд по Кривоноса - вітаю, ви такий самий схиблений мандрівник-авантюрист, як і я )
Це вузький, на одну машину, стрімкий підйом вуличкою, здебільшого викладеною грубою бруківкою, крутизну якого трохи відчув навіть мій 3,2-літровий двигун. Скоріше, навпаки - його почули всі довкола, судячи з округлених очей місцевих мешканців, коли за бу-бу-бу на верх виліз мерседес-купе, а не якийсь позашляховик ))
Підйом дійсно крутий, зняти дійство смартфоном було важко, понадіявся на реєстратор, а він щось зглючив, але до своєї честі я ні разу не буксанув і не зачепив днищем. То якщо теж хочете приколясів, вулиця Максима Кривоноса - правильний вибір, і буде що згадати й дітям розказати )
Але можна проїхати трохи далі, нудно повернути на Замкову, і нудно доїхати куди заплановано - так я спускався.
Замок. Не те, щоб воно було цікаво саме по собі, але види на Кременець звідти відкриваються прекрасні. Можна посидіти, повтикати, як каже молодь. Чи так казала уже стара молодь? Я заплутався ))

Кременецькі гори (чи то вони ще таки пагорби?), більш горбисті, ніж Гологорські, вкриті соснами та смереками, що мені завжди дуже до вподоби. Мури, зрештою, теж надихають з певного ракурсу:

І довколиці там варті уваги - соснові ліси, пісок, дуже приємне поєднання.

"І знов скрипить моє старе сідло..." )) Насправді, скрип пружинних блоків сидінь, коли машину сильніше розхитує на кривій дорозі, майже нечутний, але чомусь смартфон вирішив зосередити свій мікрофон саме на цьому звуці, навіть бу-бу-бу божественного М104 на його фоні не так виділяється, хоча для вух все з точністю до навпаки )

Далі проїхав ще раз через центр Кременця, маючи надію на якусь гарну кав'ярню, але ні. На жаль. Ну але що поробиш. Зате, сидячи на лавочці серед старих мурів, знайшов наступну крапку в цій мандрівці - Тараканівський форт. Він давно був у списку бажаних відвідин, то ж нема причин відкладати це на потім, я вже майже поруч.
Не дуже довга кривувата гравійка, трохи затягнута через надто обережного водія гольфа попереду, веде до цілі. Паркуюсь серед машин, а далі стежкою, вздовж довгого, довгого, довгого муру:

Він просто неочікувано довгий:

От дуже довгий. І веде до входу через тунель, що є ще однією несподіванкою (у вражаючому сенсі):

Цей тунель, насправді, гарно задає інтригу, своєю абсолютно несподіваною, так, знову довжиною, та масштабністю, особливо після довгого-довгого-довгого муру. В цьому місці ти починаєш щось підозрювати.
Не можу назвати себе непідготовленим мандрівником, про Тараканівський Форт я бачив декілька досить серйозних відосиків, але все рівно дійсність виявилась зовсім неочікуваною. Це місце просто монументальне! Жодне відео на youtube навіть близько не передає всю масштабність!
Я намагався з допомогою фото максимально передати атмосферу, але насправді це важке завдання.

Великим плюсом форту, на мій смак, є його некомерціалізованість. Коли все є таким, яким воно є, не прилизаним, огородженим і "туди не ходіть, там не ставайте". Як Тустань в Карпатах, яка з також атмосферного місця перетворилась на попсу. Так, без вкладання коштів воно через якийсь час розвалиться, але усі ми помремо, немає нічого вічного, і не впевнений, що намагання приховати старіння косметичними операціями і подовженням агонії - це кращий вибір )
Не претендую на істину, просто ділюся власним баченням.
Але саме завдяки цій справжності форт сильно вражає.

Ще там можна побродити підземеллями, підсвічуючи ліхтариками мобілок. А якісь молоді хлопці з колонкою гуляли цим підземеллям під музику, влаштувавши своєрідну дискотеку, і це було класно, якби ще й музика була мені до вподоби, то приєднався б ))
То ж Тараканівський Форт - мої категоричні рекомендації. І добратись просто - з'їзд прямо з Е40, вона ж М06, тієї, що Київ-Чоп, 700 метрів гравійкою:

Ну і щоб не їхати більшу частину по цій М06, повертався знову через Кременець-Почаїв, і це було добре )