Кам'янець-Подільський ретрит і Бакотський анти-артрит (2)

Частина друга. Бакотський анти-артрит 

  "Ця воля, цей простір - вони не потрібні нікому.
   А може це просто від втоми здається мені"...  Очеретяний кіт.

Ще до початку Кам'янець-Подільської мандрівки мав я сумніви, чи їхати на Бакоту. Вона манила як мінімум розкішними видами, але відштовхувала традиційно поганою дорогою. Пару кілометрів гравійки в кінці я ще готовий був терпіти, але ж до самої Бакоти з Кам'янця теж якось дістатись потрібно, не розгубивши колеса. Води у вогонь моїх планів підлив і товариш, до якого, на каву, заїжджав по дорозі ще на львівщині: мав він не дуже хороші спогади про власні відвідини цього чудового у всіх інших відношеннях місця. 
Та все змінила перша ж вечеря в "Даніелі".
 - Не плануєш заїхати на Бакоту?
 - Маю сумніви, чи переживе мій ненаглядний мерседес дорогу.
 - Облиш, дорогу зробили, все чудово. Я туди не раз катаю на своїй бмв, коли треба розвіятись.
 - Ага!!
І наступного дня, після завоювання Фортеці й замаху на мене зі спробою отруєння у Витребеньках (подробиці у першій частині )), пригода почалась.
Як же я це люблю! Дорога. Нова. Чудова. Звивиста, з парою серпантинів і купою крутих поворотів. Я не те, що рекомендую, я наполягаю! ))
Бачите оті зубці на кардіограмі? Це місця, де ваше серце битиметься сильніше, від задоволення ))

Також мушу відмітити важливий момент. Дорожнє полотно - ок, а знаки - не ок. В смислі, їх взагалі немає, ніяких. А стенограма там виглядає приблизно так: "правий 2, лівий 3 мінус, правий 2, лівий 2, правий 6 мінус!!!" )) Буде краще, я правда цього не робив, хотілось повного відриву від техналоджій, але буде краще, якщо поставити смартфон з навігацією десь перед очима і вимкнути автомасштабування, збільшивши зображення карти до максимума. Щоб бачити повороти наперед, як це класично заведено на незвіданих гірських трасах. 

А ще там гарні просто прямі відрізки, з підйомами й спусками. І дуже мало транспорту, адже веде дорога, фактично, лише на Бакоту, в Стару Ушицю. 

Ні, ложка дьогтю є, не може все бути настільки добре - дорогу не доробили до кінця ) За декілька кілометрів перед Грушкою на поверхню з-під землі вилазить старий асфальт, полатаний, ям немає, але є декілька дуже неприємних зсувів і майже трамплінів, на одному з яких я все ж залишив легкий розчерк каталізатором, тому як лишень нове покриття закінчиться, швидкість краще скинути до 60-70 км/год, і уже неспішно докотитись до того самого повороту, після якого знову нова дорога.

Орнелла Ваноні явно знала, куди я їду, співаючи щось про "море" ))

Крайні півтора-два кілометри від "мальованої зупинки" пролягатимуть цілком пристойною гравійкою, яка машину ніяк не поламає, хоча запилючить. 

Дестінейшн поінт: паркувальний майданчик.

Тоді ще яка сотня метрів ногами, і... 

Відчуття простору, свободи - безмежні! Навіть не спускаючись вниз ти розумієш, що точно недаремно сюди приїхав. Але спускатись треба )
Стежка до скельного монастиря найбільше нагадує такі ж стежки десь в Іспанії, коли ти хочеш дістатись дикого пляжу, щоб малолюдно, і спускаєшся до моря натоптаною, досить крутою стежиною, з чудовими видами:

Отже, скельний монастир. Не знаю, яку початкову мету переслідували ці монахи. Може чуваки й не планували нічого такого, а просто приїхали покупатись, позагорати, та й там залишились - місце ж хороше. А далі понеслось - отой ретрит, печери, бороди... Люди якісь приїжджати почали, питання задавати за духовне. А їм же теж поговорити за той час уже хочеться з кимось стороннім )

Я й сам би там не проти був у місцеву печерку заколупатись, бо красиво просто неймовірно. На бороду не згоден, а поусамітнюватись який тиждень - цілком собі тема. А якщо на пару з якою самітницею, то й на довше трохи можна )

Воду тягнути від машини не потрібно, бо далі, нижче монастиря, буде дуже помічне джерело:

І не треба ги-гикати, в спеку під 30 градусів помічніше за нього лише пиво в Кам'янці-Подільському. Але воно там, а ви тут, то ж правду пишуть )) 
Та воно не кінцева точка прогулянки. І в цьому місці важливо не згадати, що ви забули плавки/купальники, хоча...

... на початку вересня народу - ніде каменю впасти. За рогом, там в далині, кучкуються катальники на моторних човнах і надавачі в оренду сапів, зовсім самим не залишишся, звісно. Але все рівно ретрит потужний )

А далі  - плавати, загорати, знову плавати, ще плавати, ховатись в затінку скель, щоб не згоріти, і ще плавати ) 
Так і проводячи час, я зрозумів, що ну його, ті Чернівці, куди спершу планував їхати після КамПодільского, ще буде на них час, а завтра треба обов'язково знову сюди! І прямо з пляжу доброньовую готель, уже інший, в старому місті, Гостерію Old Town. 

Він дорожчий, але приємніший, плюс на поверсі є спільна повноцінна кухня. Правда, машинові довелось заночувати під брамою )

 Види з номера "3" теж гарні, що зранку,

що увечері

Чи приїду ще сюди? Однозначно. 
Околиці скельного монастиря - не єдине, і, можливо, не найкраще, хоча й фантастичне місце, там є ще що подосліджувати. Плюс здоровий спосіб життя, включаючи профілактику артриту, коли тими стежками вверх-вниз, вверх-вниз ))
Так що, чекай, Кам'янець-Подільський, я повернусь!