Так далеко і водночас поруч 😘

Я знав, що то будеш саме Ти, ще до твого народження, та щиро любив і ділився усім. А ще більше намагався дарувати натхнення і навчити ділитися зі світом прекрасним…

Наше дитинство було просто казковим і нам є що розповісти на старості онукам. Дякую за всі Твої вибрики та емоційність, що переросла в рішучість та наполегливість з часом.

Та все ж Ти залишилася соромʼязливою дівчинкою і любиш вагатися там де це здавалося б неможливо. Та не дивлячись на перипетії одного осіннього дня ми з Тобою так знайшли її…

Історію твоєї неабиякої «Гарбузки» маєш написати саменька, а я лише «підштовхну» просто зараз. Та вона одразу стала невідʼємною частинкою життя і суперечок стосовно кольору наліпок та дисків, які так піднімають настрій навіть в найпохмуріший день. Ну а яскраві ниточки, якими перешитий руль, здається трішки навіть гріють твої змерзлі рученята взимку…

В попередньому дописі намагався поділитися, що то все не просто так, ну а Ти нізащо не забудеш скільки разів «Гарбузка» тебе мчала подалі від смутку і негараздів.

Для мене завжди важливо допомагати Тобі з нею, хоч і наша угода щоразу підпадає під оскарження, коли Ти вмикаєш таке дотепне «доросле дівчисько».

Тож не дивлячись на кілометри, нечасті розмови і плин життя - просто знай, що щоранку катаєш на яскравій машинці, в якій я залишив частинку свого тепла…