Подорож до вітряків.

Одного прекрасного дня, коли з дружиною вирішили спонтанно зїздити в Дрогобич і Трувкавець погуляти, я пригадав що колись хотів відвідати локацію з вітряками. 

Вітряки біля Зимівки

Це було недалечко і вирішили гайднути і туди. По навігатору проклав маршрут і погнали. Дорога , майже до самих вітряків, була чудова. Хоч вона вилася між невеличкими селами але всюди лежить рівненький асфальт, так що летимо і насолоджуємся сонячним днем. На підїзді до села Зимівки, дорога РІЗКО!!! міняє характер покриття) але дорога грунтова, досить рівна, можна їхати. В один момент я прогавив поворот в навігаторі. Зупинився, перевірив маршрут і побачив, що якщо рухатися дальше прямо, то таки маємо виїхати до вітряків. 

Не знаю яка дорога була попередньо спроектована навігатором, але та , якою я поїхав була досить крута, як на мене. По маршруту були два місця, де люди залишали авто і рухалися дальше пішки. Та я , все таки, вирішив випробувати Скаута на такій дорозі. Було страшнувато місцями, досвіду водіння такими дорогами немає, інколи здавалося що зараз дном зачепиш якусь каменюку чи можливо навіть порвеш шину. Але Скаут  впевненно і монотонно тягнув нас вгору своїм двохлітровим дизелем). Я їхав оцим маршрутом, це саме підйом від села Зимівки до вітряків, але мабуть є ще якась легша дорога, бо мій маршрут досить крутий був.

Час від часу чув як підключається задня вісь, бо передня , на камінні, пробуксовує. В таких моментах повний привід додає відерко впевненості, що я таки доїду туди, куди хотів). І таки доїхав. Правда, спочатку розчарувалися трохи, бо всі вітряки стояли камінцем і не рухалися...але як тільки ми запаркувалися біля одного з них, всі дружньо почали крутитися. 

Місце там дуже атмосферне, ще й з погодою повезло. Краєвиди чарують. Вітряки вражають своєю маштабністю. Багато фото не робив, бо попробуй ще сфоткай ці гіганські пропелери, щоб передати маштаб.

Поверталися іншою дорогою, через Верхня Стинава і Нижня Стинава. Там підйом/спуск (залежно куди ви їдете) теж досить крутий, але він викладений бетонними плитами, впритик під ширину машини, так що спускатися було набагато простіше. Спустившись ви зразу потрапляєте на асфальт. Так що, якщо підніматися до вітряків цим маршрутом, то грунтової дороги буде мінімум. Але ще раз наголошу, підйом плитами досить затяжний і досить крутий (як на мене).

Одним словом емоцій набралися чудових. І Скаута випробував на непростій дорозі, показав він себе на відмінно.

При можливості відвідайте це місце, не пожалієте, але гарно прокладіть маршрут)