Моя мото-історія у В'єтнамі.

Як казав один недоблогер: «Мотоцикл — це доступний транспорт для кожного… дурня». І ось настала моя черга поділитися мото-історією з В'єтнаму. Поговорю про плюси та мінуси кожного байка який я мав.

Почну з передісторії. Коли я поїхав до В'єтнаму в далекому 2019 році, знав, що основний вид транспорту тут — мопеди. Не сподівався знайти якийсь чопер, адже в цій країні такий байк виглядає ірраціонально.

Honda Click

Мій перший байк — Honda Click 2010 року (якщо не помиляюся). Історія покупки була не надто цікавою. На другий день у В'єтнамі, ще не адаптувавшись до місцевих реалій, боска сказала: «Іди, купи байк». Вона порекомендувала мені перекупника, що працював неподалік, зауваживши, що він надійний. Як виявилося, всі перекупники — зло.

Спробувавши кілька напівмертвих напівавтоматів, типу Honda Cub, я все ж таки зупинився на Honda Click. Він заводився і їхав досить добре, хоча згодом з’ясувалося, що мені потрібно буде вкласти ще 200 доларів, щоб довести його до ладу. Придбав я його за 12 мільйонів донгів, що приблизно дорівнює 500 доларам.

Хоча перекуп завищив ціну на 4 мільйони (ринкова вартість становила 8 мільйонів), а доопрацювання були дещо дорогими, я згадую цей байк з теплом у душі. Саме він подарував мені незабутні подорожі, витягуючи з усіх пригод і залишаючи живим.

Щодо технічних характеристик: двигун об'ємом 108 кубів розганяв апарат до 80 км/год, і це був карбюраторний скутер. Здавалося, він був стандартним, але дуже надійним. Пластик на дотик здавався міцним і приємним. Двигун навіть витягував двох чоловіків по 100 кг кожен вгору.

Саме на цьому байку я вирушив у свій перший далекий маршрут по В'єтнаму з дівчиною. Це був час святкування Тета (місячного/китайського нового року). Ми проїхали 3000 км за три тижні. Це були незабутні враження! І хоча пригод було чимало, наприкінці подорожі все ж з'явилася невелика проблема — потекла прокладка клапанної кришки.

Плюси байка:

• Скутер має всі переваги: навіть під час сильної зливи залишався відносно сухим.
• Надійність — ніколи не підводив у найвідповідальніші моменти.
• Гнучкість у використанні: можна завантажити мішок картоплі чи вирушити в подорож.
• Навіть така дрібниця, як зупинка двигуна при встановленні байка на лапку, викликала у мене задоволення. Спочатку я вважав це лише новачковою «фішкою», але після шести років на байках все ще забуваю прибрати цю довбану лапку кожного разу!

Недоліки:

• Маленький об’єм баку — всього 4 літри. Якось ми опинилися в скрутному становищі в горах, де протягом 100 км не було жодної заправки. Додаткова фляга бензину врятувала нас.
• Загалом, всі недоліки скутерів у горах: одного разу, спускаючись з гори, переднє гальмо відмовило — очевидно, перегрілася гальмівна рідина.

Зрештою, цей скутер у В'єтнамі вважається "дівчачим" (хоча мені він дуже подобався), і через те, що руки свербіли покрутити гайки, я вирішив шукати нову жертву для проекту. Скажу відверто, це виявився епік фейл.

SYM Bonus

Отже, мій новий мотоцикл — SYM Bonus 125. Історія покупки була спонтанною. На одній вечірці я зустрів американця, у якого був Suzuki в стилі каферейсера, а поруч стояв цей тайванський мотоцикл. Він вирішив його продати за умовні 100 доларів. Сам мотоцикл він навіть не міг завести: ручка газу була зламана, а електрика не працювала. Я дав зрозуміти, що заберу його, якщо зможу завести. І після 30 хвилин безрезультатного кікання стартера, він нарешті запустився. Після заміни ручки газу я забрав цю "бричку" і покатився додому.

Цей американець вважав, що це була Хонда, адже на баку була наліпка "Ходни". Оригінально байк був червоним, хоча в документах значився як чорний. Привізши його додому, я почав працювати: розібрав, відправив бак на фарбування, вилку на ремонт і почав шукати інформацію про модель. Як виявилося, байк досить рідкісний — інформацію про нього можна було знайти лише в'єтнамською чи іспанською мовами. Після пошуку в групах Facebook з’ясував, що це була невдала модель, ексклюзивно випущена для ринку В'єтнаму та, сюрприз, Аргентини. Через це виникли труднощі з запасними частинами та ремонтом.

В результаті я перефарбував байк, змінивши його вигляд на більш схожий на каферейсер. Однак, навіть після капітального ремонту двигуна, байк не їхав. А чоловік, який допомагав мені, просто "кидав на бабки".

По характеристикам я знаю досить мало. Двигун об’ємом 125 кубів, 4-ступінчаста коробка передач. Розгін дуже повільний, а крейсерська швидкість ледь досягає 60 км/год.

Переваги:

• Зручна посадка.
• Великий бак.
• Виглядав досить масивно, навіть для 125 кубів.

Недоліки:

• Дуже повільний: ні капітальний ремонт двигуна, ні заміна зірочок не допомогли.
• Постійні проблеми з протіканням масла з кришки клапанів — не зміг вирішити цю проблему. Внаслідок розташування двигуна, краплі масла постійно стікали на праву ногу, через що всі штани (за 40 гривень) і кросівки були завжди в маслі.
• Компоновка байка: класичний дизайн для В'єтнаму зовсім не підходить. Гаряче повітря обдувало двигун, а потім потрапляло на мої ноги. Крім того, не було куди покласти мішок картоплі.
• Дуже високі вібрації на високих обертах. На дільніх поїздках палці рук перетворювалися на вату.

Отже, було вирішено продати мою Хонду та це тайванське диво, щоб придбати щось дійсно варте уваги. Хонду я продав за 6,5 мільйонів, а тайванця за 8,5 (хоча вклав у нього значно більше). Додавши трохи власних коштів, на руках у мене було близько 1200 доларів. Тож настав час придбати мрію всіх в’єтнамських школярів і страх місцевих поліціянтів — щось швидке й надійне. І ось вона, зустрічайте:

Yamaha Exciter 150, 2017 року.

Вибір стояв між нею та аналогом від Honda. Чомусь моделі від Honda виявилися значно дорожчими. Дорога привела мене до чергового перекупника (Боже, за що мені це випробування?). З усіх варіантів ця Yamaha була у найкращому стані, хоча, як і слід було очікувати, з підкрученим пробігом і "сільським" тюнінгом у вигляді хромованого пластику.

Буває так, що навіть хороша техніка не стає по-справжньому "рідною". Здавалося б, з тією Ямахою все було добре, але, можливо, вона з’явилася в не найкращий момент. Тоді саме розгорталася чергова хвиля ковіду, роботи було мало, а з дому надходили тривожні чутки про повномасштабну війну. Навіть традиційні покатушки на Тет не приносили радості, можливо, через обмежений бюджет або тому, що на півдорозі я захворів на ковід. Так і проїхав 1000 км з температурою. Хоча байк був справний і надійний.

Технічні характеристики: двигун 150 кубів, інжектор. Бак під сидінням був дуже маленьким — всього близько 5 літрів, але цього вистачало на 120-140 км. П’ятиступенева механічна коробка передач.

Тепер про переваги:

• Легкий і маневрений;
• Дуже економний розхід палива;
• Непогана максимальна швидкість та крейсерська (розганяв до 108 км/год, крейсерська 80-90 км/год).

Але й недоліків вистачало:

• Як для Yamaha, дуже низька якість пластику та металу, зварні шви виглядали ніби зроблені в підвалі;
• Відсутність бака спереду дратувала — нікуди було вперти коліна;
• Невдало підібрані передаточні числа: на трасі максимальна швидкість 60 км/год, що зависоко для 3-ї предачі, а для 4-ї — занизько.

Захотілося переїхати до Сайгона, де більше можливостей, але гірші умови для покатушок на байку. Трафік тут настільки щільний, що за день можеш потрапити в дві дрібні аварії: хтось в’їде ззаду або подряпає пластик на парковці. А механічна коробка передач у пробках — ще те "задоволення". Тому я вирішив попрощатися з Exciter. Продав його за 24 мільйони і вирушив до Сайгона.

План був простий: придбати щось дешеве, скутер, щось беземоційне, щоб не було шкода, якщо з ним щось станеться.

Вибір стояв між скутерами Suzuki за копійки, але після тест-драйву стало зрозуміло, що всі вони вже "трупаки". Були також варіанти від Honda, але знайти справний байк не вдалося. Зате Yamaha пропонувала безліч варіантів. У Сайгоні вибір великий, але після тижня тест-драйвів я зрозумів, що більшість байків або в передсметрних конвульсіях, або з занадто високими цінами.

Після 10-го чи 15-го байка дорога привела мене до ще одного перекупника. Там мені трапився більш-менш живий Yamaha Nouvo SX 2012 року.

Yamaha Nouvo SX

Після численних ремонтів скутер все одно не показував очікуваної продуктивності. Він був дуже млявим, а багато деталей постійно виходили з ладу. Наприклад, проблеми виникали з лівим блоком керування поворотними сигналами та термоклапаном, який призвів до перегріву і, як наслідок, пошкодження компресійних кілець. Це зрештою призвело до капітального ремонту після поломки двигуна. Після заміни кілець ситуація нібито покращилася, і скутер почав нормально їхати.

Скутер має цікаві конструктивні рішення. Наприклад, масло в коробці варіатора, прихований фільтр усередині байка (що, безумовно, ускладнює ремонт), і навіть бортовий комп'ютер (або просто цифрова панель), який суттєво відрізняє його від конкурентів, таких як Honda.

Тепер про характеристики: двигун на 125 кубів, інжектор, варіатор, передні дискові гальма, задні — барабанні. Максимальну швидкість навіть не знаю, але скутер досить млявий і важкий, хоча зручний.

Переваги:

• Їде
• Зручний дизайн
• Дешевий у ремонті

Недоліки:

• Ламається постійно
• Повільний
• Нудний

Цей байк досі зі мною. Він досі їздить, але особливої любові до нього не відчуваю. Один раз він возив мене на традиційні покатушки під час Тету, причому з собакою на пасажирському сидінні. Хоча він мене довіз, особливого задоволення від поїздки не було. Його і подряпали, і в нього втикалися, але це Сайгон — тут по-іншому ніяк. Тому і не виникає бажання мати щось дороге або якісне тут.

Сайгон відбив у мене любов до двоколісної техніки. Бажання подорожувати на байку більше немає, хоча сподіваюся, що це зміниться, коли з'явиться "той самий байк". На цьому поки що завершу. Дякую всім, хто дочитав до цього моменту.