Алкотур-Міні. Частина V. Повернення в Україну. 🇺🇦

Вітаю шановне панство!

День 13. 13.06.2024

От же ж, випало, так випало 😌 Тринадцятий день нашої відпустки, час вирушати додому.
Речі спаковані, на ранок сфотографували власнику житла, що нічого з його запасів не з'їли, і потулили додому.

Зараз вже точно не згадаю, але мені здається, що на момент початку руху в Україну, у нас були такі показники одометра і витрати палива:

А наш маршрут виглядав наступним чином:

Навігатор звичайно прокладав його не так, але побратим @bmwandron порадив нам їхати саме так, як він казав - "поїдете низом, то таке враження наче в казці будете їхати". Мається на увазі ділянка маршруту від Берегово і до П'ядиків.

І так воно і було.

Я вже їздив колись давно цією ділянкою, але то було в осінню пору, листя вже не було, та й темно якраз було, тому цього разу цей маршрут нас вразив більше.

Але блокпостів на цій ділянці, я скажу було досить багато, і на кожному зупиняли і запитували, як у нас справи)))

Виїхали о 9 ранку, а о 15 вже пройшли митницю і сіли обідати в Берегово. Є там у нас одна кафешка, в якій ми їмо вже не перший рік. 😊

На момент перетину кордону з Україною показники пробігу і витрати були наступні:

І нарешті ввечері 13 червня ми доїхали до місця зустрічі з Андрієм.

Ну і як водиться, сіли відмітити цей урочистий момент спочатку ось цим:

А потім перейшли і до більш міцних напоїв. 🥳

Скажу вам чесно, я вклоняюсь перед працелюбністю і хазяйновитістю цієї людини!
Андрій, якщо я, дай Боже повернусь звідси до нормального життя, обіцяю зробити у себе не гірший порядок у дворі!

"Так, де тут смайлік - зуб даю"? 😬

Наступного дня оклигав я десь о 9-й (ох і гарний же напій вчора був!!!!), привели себе в порядок, декілька фото на згадку, та і потулили до Кийова.

Друже Андрію!
Дякуємо вам з Ульяною за гостинну зустріч! Виженемо ворога з нашої землі і запрошуємо в гості до себе!

Дорога до Хмельницького, і далі, в напрямку Вінниці (по Е50) була прекрасна, а ось після повороту на Житомир почалась ЖЕСТЬ.

Але особливо мені запам'яталось славне місто Уланів. Дуже гармонійне місто, все в ньому є, і магазини, і будівлі, і зупинівка, і навіть щит Уланівської ТГ. Єдине чого я там не побачив для повної довершеності картини - це величезної купи гімна прямо посеред дороги. Тоді б картина була повною.

Як так? Я не розумію.... 🤷‍♂️

Наш підрозділ зараз на Донеччині, село називати не буду. До села десь 5км дорога жахлива і погризена, після села теж не айс, але в самому селі на 10-15 хат на єдиній вулиці, що проходить через нього - рівний асфальт.

В мене склалось враження, що дорогу там, в тому Уланіві робили ще "при Брєжнєву".
І отакий жах прямо аж до Житомира.

Я назвав цю дорогу - "дорога ухилянтів", бо бачив на ній силу автівок покрутіших ніж моя, і мені здалось що такими манівцями ухилянти їздять на відпочинок в Карпати, бо блокпостів там жодного.

В Кийові погостювали у сина, і додому на Дніпропетровщину!

Так і завершилась наша подорож. Сьогодні 12 серпня і я сиджу і думаю, а була вона, та відпустка?)))
Ага, так, була! Фотки ж залишились! 😆

Далі буде. В наступному пості викладу розрахунок витрат.

Перемикайтесь, не хвилюйтесь, напишу)

Всім добра!

Ну а кацапам традиційно - здохнути!

Слава Україні!